Згорів сад

Зафіксую собі тут нашу сумну подію – пожежу.

Щороку в людей вселяється демон царя природи, який спонукає їх палити поля. Свої і державні, себто «нічиї». Чому? Нууууу… Бояться, що лугові трави насіються на їх чисто-викроплені раундапом ділянки. Або просто суха трава очі муляє, треба терміново її спалити, і тоді на заміну їй наросте свіжа і гарна (ой, а як же ліси і луки обходяться без цієї чудової послуги?). А ще іноді кліщів так палять, не тямлячи, що це з гармати по горобцям. Я можу по кожному пункту говорити довго. Але попри все ще існує закон, і він забороняє палити. Будь-що і будь-де.  Так, і своє також, не кажучи про чуже. Тільки закон є, а його виконання нема. І люди не бояться, і спеціально заведені інстанції нікого не лякають…

Була я в Польщі якось, то там солома, не задіяна господарем, лежить збоку поля і просто гниє. Видно, що стара, давно лежить. Але власник терпить, може і страждає)))), але терпить. Тому що при спробі спалити її він отримає такого штрафа, що мало йому не здасться. І штраф той йому випишуть не тоді, коли хтось зателефонує і повідомить про вогонь, ні, пожежники самі його помітять і приїдуть!

Наша ділянка межує з «нічийним» лугом. Його підпалили, вогонь перекинувся на нашу ділянку, спалив живопліт (сосни, ожина, калина, аронія, черешні, терен), молодий садок (горіхи волоські, чорні, оце ті, з якими я возилася, вирощувала з насіння, айва, яблуні, груші) і солому, за допомогою якої ми чистили ділянку від небажаної трави і хотіли потім засіяти конюшиною. Так, не було б соломи – сад би постраждав не так. Але вини підпалювача цей факт не зменшує, хоча є мудрагелі, які уміють звинувачувати жертву, як от, до прикладу, при згвалтуванні можна варнякати про коротку спідницю.

Я викликала пожежників, поліцію, звернулася до голови сільради та народного депутата, дала інтерв’ю інтернет-виданню. Хочу, щоб не просто знайшли винних (в це, доречі, ніхто не вірить – настільки підпали стали звичним ділом), можливо цим мені вдасться привернути увагу до проблеми? Ну невже ми нічого не можемо?!

Запах на згарищі стоїть ще досі. Я знаю, що з часом там відросте трава. Не вся, а найстійкіша, пирій переважно. А ще там надовго зникли комашки, хробачки, не кажучи вже про ящірок і жаб. І все це треба повернути. Тому ми, наскільки вистачає часу і можливостей, обробляємо землю, засіваємо сидератами, висаджуємо нові рослини. Живопліт зробили тепер з верби, вона як вологолюбна рослина може хоч якось затримати вогонь. Бо у сосен і ялівців не було шансів, у них є смолисті речовини. А ще хочу липи, спіреї, бузину, обліпіху, ліщину, будлею, лапчатку… А, іван-чай хочу! Це така рослина, яка любить попіл, росте на згарищах.

====================

Зафиксирую себе здесь наше печальное событие - пожар.

Ежегодно в людей вселяется демон царя природы, который побуждает их жечь поля. Свои и государственные, то есть «ничьи». Почему? Нууууу... Боятся, что луговые травы насеються на их чисто-пролитые раундапом участки. Или просто сухая трава глаза мозолит, надо срочно ее сжечь, и тогда на замену ей нарастет свежая и красивая (ой, а как же леса и луга обходятся без этой замечательной услуги?). А еще иногда клещей так уничтожают, не понимая, что это из пушки по воробьям. Я могу по каждому пункту говорить долго. Но несмотря на все еще существует закон, и он запрещает жечь. Любое  и где угодно. Да, и свое также, не говоря о чужом. Только закон есть, а его выполнения нету. И люди не боятся, и специально заведенные инстанции никого не пугают...

Была я в Польше как-то, так там солома, не задействованная хозяином, лежит сбоку поля и просто гниет. Видно, что старая, давно лежит. Но владелец терпит, может и страдает)))), но терпит. Потому что при попытке сжечь ее он получит такой штраф, что мало ему не покажется. И штраф этот ему выпишут не тогда, когда кто-то позвонит и сообщит об огне, нет, пожарные сами его заметят и приедут!

Наш участок граничит с «ничейным» лугом. Его подожгли, огонь перекинулся на наш участок, сжег живую изгородь (сосны, ежевика, калина, арония, черешни, терн), молодой сад (орехи грецкие, черные, это те, с которыми я возилась, выращивала из семян, айва, яблони, груши) и солому, с помощью которой мы чистили участок от нежелательной травы и хотели потом засеять клевером. Да, не было бы соломы - сад бы пострадал не так. Но вину поджигателя этот факт не уменьшает, хотя есть умники, которые умеют обвинять жертву, как, к примеру, при изнасиловании можно вякать о короткой юбке.

Я вызвала пожарных, полицию, обратилась к главе сельсовета и народному депутату, дала интервью интернет-изданию. Хочу, чтобы не просто нашли виновных (в это, кстати, никто не верит - настолько поджоги стали привычным делом), возможно этим мне удастся привлечь внимание к проблеме? Ну неужели мы ничего не можем ?!

Запах на пепелище стоит до сих пор. Я знаю, что со временем там отрастет трава. Не вся, а устойчивая, пырей в основном. А еще там надолго исчезли букашки, черви, не говоря уже о ящерицах и лягушках. И все это надо вернуть. Поэтому мы, насколько хватает времени и возможностей, обрабатываем землю, сеем сидераты, высаживаем новые растения. Живую изгородь сделали теперь из ивы, она - влаголюбивое растение, может хоть как-то задержать огонь. Поскольку у сосен и можжевельников не было шансов, у них есть смолистые вещества. А еще хочу липы, спиреи, бузину, облепиху, орешник, будлеи, лапчатку ... А, иван-чай хочу! Это такое растение, которое любит пепел, растет на пожарищах.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *