Як футбол нас до Києва відправив

подорожКолись я писала про сімейний футбол, і от несподівано у вигляді продовження нас запросили в Яготин на змагання. А то ж 100 км від Києва, а там у нас справи і взагалі… Так що ми зібралися з духом і поїхали, збільшивши подорож на два дні.

Перший день у нас був навчальний)))), стартували ми з самого ранечку, розшукуючи пішки історичний музей. По дорозі захоплено крутили головою, розглядаючи квітучі (29 вересня) каштани, мурали і класичні красоти столиці.

подорож

подорож

подорож

подорож

Просвітилися сучасними інсталяціями в парку:
подорож

подорож

подорож

І ось нарешті добрались. Замовили екскурсію і просто загубилися в часі на дві години. У нас була шикарна екскурсоводка, було так цікаво, що я не фотографувала, а ще ми зрозуміли, що повернемося сюди знов і виділимо на огляд набагато більше часу. Я зі школи ненавиділа історію, нарешті це починає мінятися…

Але час піджимав, і ми рвонули до школи, в якій вчиться на дистанційній формі старший син, ми вирішили використати поїздку, щоб здати матеріал за першу чверть. Подробиць не буде))), лише згадаю, що нарешті є місце, де нас не переконують у тому, що без школи людина пропаде.

І завершили ми день також музеєм, історико-природничим. На нього у нас було дві години, і цього катастрофічно мало навіть без екскурсовода. П’ять поверхів! Ми швидко обійшли лише три. Записуємо в плани на майбутнє, бо там сила-силенна тварин, включаючи мамонтів і динозаврів, мінерали з формулами, печери, вулкани…

Настав футбольний день. Доїхали до Яготину, далі – в село Двірківщина, в якому провів свої перші роки Андрій Шевченко. Ви не уявляєте, там є куточок про нього, люди пишаються, люблять, поважають! Я відкрила собі його – Андрія – по-новому.
подорож

День був важким і довгим, офіційна частина, кілька матчів, нагородження, шлях до Києва…
подорож

подорож

подорож

І третій день – розважальний. Взагалі я шукала по афішам вистави, але нажаль нічого не було. А знайшла щось смішне – кукурудзяне поле)))). Виявляється з цього також можна зробити розвагу і бізнес. Люди засіяли поле кукурудзою, виклавши там доріжки-малюнок  - повний герб України (він навіть, здається, має статус найбільшого лабіринту країни), зробили біля цього зону відпочинку зі столиками, ятками, гамаками, сценою і аніматорами, а також інсталяції від знайомої «Сингенти», про яку я колись згадувала отут.
подорож

подорож

подорож

Головна фішка – квест в лабіринті. Ото наганялися там!
кукулабія

кукулабія

кукулабія

кукулабія

кукулабія

Підкріпилися вареною кукурудзою (підозрюю, що вони її прямо в лабіринті рвуть; а ще я на насіння додому привезла два качанчика, жодна поїздка без трофеїв садівничих не обходиться), позмагалися у групі (нагорода – цілий кавун, але дядечко-капітан дуже дивно поступив – забрав собі, діти були розгублені).
кукулабія

кукулабія

Потім ми перемістилися до Виставкового центру, бо проїжджаючи зранку повз побачили багато заманух: вело прокат, реклама піщаних фігур… Але ми не допустили, що вдень всі велосипеди будуть розібрані, і взагалі вся територія була як вулик, просто жах! Але нічого не поробиш, ми занирнули туди. Музей піщаних скульптур виявився малим і невідповідним до своєї ціни. Купа платних типових атракціонів (ото було б чого аж до Києва їхати, у нас всі пересувні цирки такий же шир(не)потріб пропонують), дивна їжа. Єдине, чим втішилися – це квест-шоу в якомусь павільйоні, діти вийшли зачаровані і багато розповідали.

І вкотре спілкування з друзями згладили всі непопадання!

===============

Когда-то я писала о семейном футболе, и вот неожиданно в виде продолжения нас пригласили в Яготин на соревнования. А это 100 км от Киева, а там у нас дела и вообще ... Так что мы собрались с духом и поехали, увеличив поездку на пару дней.

Первый день у нас был учебный)))), стартовали с самого утреца, разыскивая пешком исторический музей. По дороге восторженно крутили головой, рассматривая цветущие (29 сентября) каштаны, муралы и классические красоты столицы. Просвещены современными инсталляциями в парке. И вот наконец добрались. Заказали экскурсию и просто потерялись во времени на два часа. У нас была шикарная екскурсоводка, было так интересно, что я не фотографировала, а еще мы поняли, что вернемся сюда снова и выделим на обзор гораздо больше времени. Я со школы ненавидела историю, наконец это начинает меняться ...

Но время поджимало, и мы рванули в школу, в которой учится на дистанционной форме старший сын, мы решили использовать поездку, чтобы сдать материал за первую четверть. Подробностей не будет))), только скажу, что наконец есть место, где нас не убеждают в том, что без школы человек пропадет.

И завершили мы день также музеем, историко-природоведческим. На него у нас было два часа, и этого катастрофически мало даже без экскурсовода. Пять этажей! Мы быстро обошли только три. Записываем в планы на будущее, потому что там множество животных, включая мамонтов и динозавров, минералы с формулами, пещеры, вулканы ...

Пришел футбольный день. Доехали до Яготина, далее - в село Двиркивщина, в котором провел свои первые годы Андрей Шевченко. Вы не представляете, там есть уголок о нем, люди гордятся, любят, уважают! Я открыла для себя его - Андрея - по-новому.

День был трудным и долгим, официальная часть, несколько матчей, награждение, путь в Киев ...

И третий день - развлекательный. Вообще я искала по афишам представления, но, к сожалению ничего не было. А нашла что-то смешное - кукурузное поле)))). Оказывается, что из этого можно сделать развлечение и бизнес. Люди засеяли поле кукурузой,выложив там дорожки-рисунок - полный герб Украины (он даже, кажется, имеет статус крупнейшего лабиринта страны), сделали там зону отдыха со столиками, лотками, гамаками, сценой и аниматорами, а также инсталляции от знакомой «Сингента », о которой я когда-то вспоминала тут.

Главная фишка - квест в лабиринте. Вот наганялися там! Подкрепились вареной кукурузой (подозреваю, что они ее прямо в лабиринте рвут, а еще я на семена домой привезла два кочешка, ни одна поездка без трофеев садоводческих не обходится), посоревновались в группе (награда - целый арбуз, но дядя-капитан очень странно поступил - забрал себе, дети были в растерянности).

Затем мы переместились в Выставочный центр, проезжая утром мимо увидели много заманух: вело прокат, реклама песчаных фигур ... Но мы не допустили, что днем все велосипеды будут разобраны, и вообще вся территория была как улей, просто ужас! Но ничего не поделаешь, мы занырнули туда. Музей песчаных скульптур оказался маленьким и несоответствующим своей цене. Куча платных типичных аттракционов (вот было бы чего в Киев ехать, у нас все передвижные цирки такой же шир(не)потреб предлагают), странная еда. Единственное, чему обрадовались - это квест-шоу в каком-то павильоне, дети вышли очарованы и много рассказывали.

И в который раз общение с друзьями сгладило все непопадания!

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *