Уроки біології навколо нас

Якось стільки її, тої біології, навколо, що вирішила перелічити собі.

По-перше, щодо біології як уроку в школі. Син все раннє дитинство обожнює природу, живе в ній і досліджує. А тут грянув 6-й клас, і він скис, почав казати, що біологія важка. Цього я допустити не могла, звернулася по допомогу до подруги – викладачки біології - на предмет бесід з сином на цікаві наукові теми, а сину сказала, що теми нехай вони вибирають самі, без прив’язки до шкільної недоладної програми, шкільна оцінка нас не цікавить. Слово біологія дуже швидко стало знов позитивним, у нас тепер ростуть всілякі бактерії в чашках Петрі, а теми бесід сягають  генетики, зачаття, клонування, пересадки мозку))). І дуже цікаво, що багато питань, які стосуються рослин, ми проживали у себе на хуторі на практиці за всі ці роки його, хутору, існування.

А ще на днях мене чекав сюрприз у вигляді е-мейла від справжнього))) вченого-біолога. Який вивчає диких хом’яків. Якимсь чарівним випадком моя оця розповідь потрапила до нього (при цьому я ж досі не розібралась з тим SEO, щоб сайт попадав в пошуковики, так що читає його дуже мала кількість своїх людей). А тут аж отак! А завдяки цьому листові я почитала різні дослідження по хом’якам, і ви не повірите, але популяція цих красунчиків зменшується, і в тому числі через ті фактори, які я тут на сайті свому іноді істерично описую: с/г техніка, хімічні засоби, підпал… Коротше, мали з дітьми вечір зоології.

І, звичайно, книииижки! Скільки у мене смакоти! Нової, нечитаної!

Петер Воллебен, «Таємниче життя дерев».

Написав лісник. Я навіть не знаю, як виразити емоцію, це якась ніжність, затамування подиху, принишкнення, бо те, що там написано – це якась таємниця, яку в простій розмові і не перекажеш… А ще син, який вчить уроки в своїй кімнаті, але прибігає ділитися враженнями, якось повідомив, що в рослин немає мозку, вони не відчувають болю. Ню-ню, подумала я, зелененька книжечка полежить, почекає тебе))).

Френсіс Еліза Бернетт, «Таємничий сад». Гарна художня історія. А ілюстрааааації!

Ми з донькою такі поціновувачі! Оці рослинки по краю сторінки, так ніби засушені живі, ммммм…

Гевін Френсіс, «Дивовижні пригоди всередині тіла».

Мікс художнього з медичним. Згадуються наші, вже давно прочитані і не один раз, «Пригоди Карика та Валі» і «Таємниці анатомії» Керол Доннер. Будемо смакувати.

=======================================================================

Столько ее, той биологии, вокруг, что решила перечислить.

Во-первых, о биологии как об уроке в школе. Сын все раннее детство обожает природу, живет в ней и исследует. А здесь грянул 6-й класс, и он скис, начал говорить, что биология трудная. Этого я допустить не могла, обратилась за помощью к подруге - преподавательнице биологии - на предмет бесед с сыном на интересные научные темы, а сыну сказала, что темы пусть они выбирают сами, без привязки к школьной бестолковой программе, школьная оценка нас не интересует. Слово биология очень быстро стало вновь положительным, у нас теперь растут всевозможные бактерии в чашках Петри, а темы бесед касаются генетики, зачатия, клонирования, пересадки мозга))). И очень интересно, что многие вопросы, касающиеся растений, мы проживали у себя на хуторе на практике за все эти годы его хутора, существования.

А еще на днях меня ждал сюрприз в виде е-мейл от настоящего))) ученого-биолога, изучающего жизнь хомяков. Каким волшебным случаем моя эта статейка попала к нему (при том, что я до сих пор не разобралась с SEO, чтобы сайт попадал в поисковики, так что читает его очень малое количество своих людей). А здесь даже так! И благодаря этому письму я почитала различные исследования по хомякам, и вы не поверите, но популяция этих красавчиков уменьшается, и в том числе через те факторы, которые я здесь на сайте своем иногда истерически описываю: с/х техника, химические средства, поджоги... Короче, получили с детьми вечер зоологии.

И, конечно, книииижки! Сколько у меня вкусностей! Новых, нечитаных!

Петер Воллебен, «Таинственное жизни деревьев». Написал лесник. Я даже не знаю, как выразить эмоцию, это какая-то нежность, затаивание дыхания, ибо то, что там написано - это какая-то тайна, которую в простом разговоре и не перескажешь... А еще сын, который учит уроки в своей комнате, но прибегает делиться впечатлениями, как-то сообщил, что у растений нет мозга, они не чувствуют боли. Ню-ню, подумала я, зелененькая книжечка полежит, подождет тебя))).

Фрэнсис Элиза Бернетт, «Таинственный сад». Хорошая художественная история. А илюстрааааации! Мы с дочкой такие ценители! Эти растеньица по краю страницы, как будто засушенные живые, ммммм...

Гэвин Фрэнсис, «Удивительные приключения внутри тела». Микс художественного с медицинским. Вспоминаются наши, уже давно прочитаны и не один раз, «Приключения Карика и Вали» и «Тайны анатомии» Кэрол Доннер. Будем смаковать.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *