Ставок: північна межа

СтавокЗа мій ставок ще пам’ятаєте)))? Сама нечасто згадую, настільки сумно від того, що не вдався. Але дивна штука. Тоді, коли підходжу туди, одразу в голові починають роїтися думки, ідеї, і якась така віра в те, що все ще з ним буде добре. Дивина.
Найбільше мене у тому затягуванні з рішенням мучить факт втрати часу. Який я б використала на посадку живої огорожі  і лісосаду. Але якщо туди планується техніка, то які ж дерева?..
Взагалі у мене було три варіанти долі ставка: шукаємо техніку (пам’ятаєте, які з цим проблеми? До нас ніхто не може доїхати) і робимо все швидко, дорого і результативно; кидаємо ту затію і маємо яму, з якої колись щось можна буде зробити типу кратерного саду; кидаємо ставок, садимо лісосад, а ставок будемо потрохи робити вручну і кликати друзів на толоку.
І от нарешті вирішили з чоловіком зупинитися на третьому варіанті і взятися за північну межу нашої землі, вона ж є північною межею ставка фактично. Шкодую, що не сфотографувала її вигляд до нашого втручання, тож опишу словами. Не торкалися ми того місця рік. Там купи грунту, які накидав екскаватор. Земля лежала насипом, сильно поросла травами, і ходити там досить важко, не видно, де нерівності, нога постійно потрапляла в ямки (на фото – уже після скосу трави, можна побачити ті горби). Траву скосили і виклали по краю. І посадили ряд сосен (ще не всі, не маємо стільки, треба буде добувати) і черешень (свої, з кісточок насіялися). Сосни – бо я їх дуже люблю, і вони хороші вітролами. Лише треба буде придумати захист від сусідських овець, ходять взимку до нас і об’їдають хвою. А черешні – то може трохи несподівано, але якось зустріла інформацію, що вони – одні з перших дерев, які садять для створення мікроклімату на ділянці. Вони досить стійкі до холодів і вітрів, а ще й плоди у них смачні не тільки для нас, а й для птахів, яких треба заманювати до себе. Тому я їх ясно бачу саме там, на краю. Між рядом сосен и черешень хочу висадити кущі та квіти, поки думаю – які. Зовні було б добре колючу ожину, або терносливу - від тих же овець… Шкода, що пізно взялися за той берег, бо можна було б посіяти щось з сидератів, але було неймовірно сухо, ми навіть грядки після збору врожаю пізно засіяли. Так що навесні побачимо, що там буде сіятися.
Коротше кажучи, вирівнювання поверхні нам досить неважко далося, цілком реально зробити це без техніки.
Ще хочу для візуалізації лишити тут фото ставка з Мамаєвої слободи, де я була недавно, коли їздила на навчання.
ставок

ставок
-----------------------
Мой пруд помните)))? Сама нечасто вспоминаю, настолько грустно от того, что не удалось. Но странная штука. Тогда, когда подхожу туда, сразу в голове начинают роиться мысли, идеи, и какая-то вера в то, что все еще с ним будет хорошо. Чудеса.
Больше всего меня в том затягивании с решением мучает факт потери времени. Которое я бы использовала на посадку живой изгороди и лесосада. Но если туда планируется техника, то какие же деревья?..
Вообще у меня было три варианта судьбы пруда: ищем технику (помните, какие с этим проблемы? К нам никто не может доехать) и делаем все быстро, дорого и результативно; бросаем эту затею и имеем яму, из которой когда-то что-то можно будет сделать типа кратерного сада; бросаем пруд, сажаем лесосад, а пруд будем понемногу делать вручную и звать друзей на толоку.
И вот наконец решили с мужем остановиться на третьем варианте и взяться за северную границу нашей земли, она же является северной границей пруда фактически. Жалею, что не сфотографировала ее вид до нашего вмешательства, поэтому опишу словами. Не касались мы этого места год. Там горы грунта, которые набросал экскаватор. Земля лежала насыпью, сильно заросла травами, и ходить там довольно трудно, не видно, где неровности, нога постоянно попадала в ямки (на фото - уже после скоса травы, можно увидеть те холмы). Траву скосили и выложили по краю. И посадили ряд сосен (еще не все, нету нас столько, надо будет добывать) и черешен (свои, из косточек насеялись). Сосны - я их очень люблю, и они хорошие ветроломы. Только надо будет придумать им защиту от соседских овец, ходят зимой к нам и объедают хвою. А черешни - это может несколько неожиданно, но как-то встретила информацию, что они - одни из первых деревьев, которые сажают для создания микроклимата на участке. Они достаточно устойчивы к холодам и ветрам, но и плоды у них вкусные не только для нас, а и для птиц, которых надо привлекать к себе. Поэтому я их ясно вижу именно там, на краю. Между рядом сосен и черешен хочу высадить кусты и цветы, пока думаю - какие. Снаружи было бы хорошо колючую ежевику, или терносливу - от тех же овец ... Жаль, что поздно взялись за тот берег, потому что можно было бы посеять что-то из сидератов, но было невероятно сухо, мы даже грядки после сбора урожая поздно засеяли. Так что весной увидим, что там будет.
Короче говоря, выравнивание поверхности нам достаточно спокойно далось, вполне реально сделать это без техники.
Еще хочу для визуализации оставить здесь фото пруда в Мамаевой слободе, где я была недавно, когда ездила на учёбу.

2 thoughts on “Ставок: північна межа

  1. І на толоці була, і щось ніяк не можу зорієнтуватись де та північна межа?
    А візуалізація — це здорово. За рік, два і твій ставок закольориться! І хтось буде мати гарний приклад для візуалізації. Хай буде так!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *