Спонтанний хутірський табір

табір на хуторіПісля чудового відпочинку біля моря  справи закрутили нас, землеробство там всяке, знаєте, розмовний англійський клуб з носієм мови, тренінги для громадської діяльності – літо таке ділове)))). І все мріялось відпочити, про велосипеди  навіть згадувалось… І тут за якихось три дні раптом вирішується, що до нас їдуть гості і переважно діти 8-10 років. І хтось мені на вушко шепоче: «Ти тупиш зі своєю мрією третій рік, купи хоч лотерейний квиток!!!» І я купую. І п’ять днів випробовую на дітях різні квести, майстер класи, спостерігаю за собою. Запалу було багато і надіюсь, що буде ще. Маю і білі плями, як ото розрулювання конфліктів, спокійне сприйняття того, що комусь нецікаво. Точно знаю, що надалі буде категорична заборона комп.ігор: щоб сидіти в кімнаті і грати на телефоні - не варто їхати в таку даль на хутір. Ще має бути окрема людина-кухар (готування мені отруює життя). І ведучих двоє, як у нас і було. І в ідеалі дітей треба таки ділити по віку, як було в Лебедівці. І трудову терапію робити регулярною. А ще, а ще хочу потренуватися на трішки старших (йой, я це написала?)!

Запишу подробиць, най буде, щоб перечитувати колись.

Перший день у нас був просто гостьовий, без програми, будемо вважати це акліматизацією. Діти тільки з’їжджалися. Всього їх було 6-ро, випадково це були дві 8-річки, дві 9-річки і два 10-літка, на один день додався ще один 8-річка. Теж було б корисно щось почитати для здружування незнайомих між собою дітей, бо буває різне, то на цей раз підібралися або сміливі, або знайомі між собою.

Другого дня взялися за діло (у мене був надійний тил – Оленка, все мистецтво лягло на неї) і запропонували таборянам розмалювати мушлі, привезені з Лебедівки, акриловими фарбами.
табір на хуторі

Мушлі розлетілися, як свіжі пиріжки.  Потім  - забігаю наперед – вони їх дарували один одному, і це була виключно їх ініціатива (ідея взята з Лебедівки, прийшлася моїм дітям до серця, і вони її втілили тут).
табір на хуторі

Потім мистецтво змінилося наукою (ну, між ними був перекус, їдять діти багааато! Хотілося повісити на дверях кухні оголошення: «Хто загляне і запитає, коли і що ми будемо їсти, того годувати не будемо»): Ніка привезла із собою справжнісінький мікроскоп, і ми дивилися крила і очі бабки, нитки, волосся, цукор, мед…
табір на хуторі

Майже всім було цікаво, це і не дивно, я пам’ятаю себе в дитинстві і татів мікроскоп як якийсь фантастичний скарб (правда якось я там подивилася бедронку і скількісь років не могла їх в руку брати, так боялася).

Мистецтва дітям в той день виявило замало, і я видала їм залишки від дерев’яної вагонки у якості основи для ліплення сюжету з пластиліну. Оооо, як вони мене здивували! Там такі мініатюри талановиті!
табір на хуторі

табір на хуторі

табір на хуторі

табір на хуторі

табір на хуторі

img_3615

img_3616

І не думайте, що я їх грузила своїми дослідами, вони багато часу проводили за настільним тенісом, футболом, бадмінтоном, пускали повітряного змія.
табір на хуторі

табір на хуторі

Окрема пристрасть – то настільні ігри, у нас їх є немало.

Щодня у нас з Оленкою виходило заганяти дітей спати більш-менш вчасно, бо вмикали їм аудіо книги.

Третього дня був сеанс пейзажного малювання. У декого не було настрою і бажання, але більшість таки лишила після себе прекрасне))).
табір на хуторі

табір на хуторі

І тут їх чекав квест.
табір на хуторі

табір на хуторі

Після нього вони питали, чи буде ще, разів надцять. Нє, ну ми таки круті, квест був хороший. Туди включили англійську, математику (визначали площу грядки), котів, фізкультуру (тілом треба було показувати букви).
табір на хуторі

таабір на хуторі

табір на хуторі

Смішний був момент у кінці, де діти вже знайшли пляшку з запискою в соломі, де було сказано, що їх чекає подарунок там, де зазвичай його лишає Дід Мороз. І всі побігли… в хату! Виявляється, під ялинку вже не кладуть)))). Ну, таки мусили йти до ялинки нашої в результаті.

А ще я не могла їх не повести на солому*. Працювати. Повдягали чоботи, бо стерня дере ноги, побрали інструменти… Та й працювали хвилин 30))).
табір на хуторі

табір на хуторі

табір на хуторі

Ще один момент, запозичений дітьми з Лебедівки – листування. Зробили поштову скриньку, назначили поштарів, і стали один одному писати листи, записки, слати бандеролі (яблука, сливки). Нам з Оленою писали також. Ця скринька є досі, якраз вчора Катруся мене просила, щоб я про неї не забувала і писала туди іноді.

Далі буде…

=====================

После замечательного отдыха у моря дела закрутили нас, земледелие там всякое, знаете, разговорный английский клуб с носителем языка, тренинги для общественной деятельности - лето такое деловое) ))). И все мечталось отдохнуть, о велосипедах даже вспоминалось ... И тут за каких-то три дня вдруг решается, что к нам едут гости и преимущественно дети 8-10 лет. И кто-то мне на ушко шепчет: «Ты тупишь со своей мечтой третий год, купи хоть лотерейный билет!!!» И я покупаю. И пять дней испытываю на детях различные квесты, мастер-классы, наблюдаю за собой. Запала было много и надеюсь, что будет еще. Есть и белые пятна, как вот разруливания конфликтов, спокойное восприятие фактаа, что кому-то неинтересно. Точно знаю, что в дальнейшем будет категорический запрет комп.игор: не понимаю, зачем ехать в деревню, чтобы сидеть в комнате и играть на телефоне? Еще нужен отдельный человек-повар (готовка мне отравляет жизнь). И ведущих двое, как у нас и было. И в идеале детей нужно делить по возрасту, как было в Лебедевке. И трудовую терапию делать регулярной. А еще, а еще хочу потренироваться на немного старших (ой, я это написала?)!

Запишу подробностей, пусть будет, чтобы перечитывать потом.

Первый день у нас был просто гостевой, без программы, будем считать это акклиматизацией. Дети только съезжались. Всего их было 6-ро, случайно это были две 8-летки, две 9-летки и два 10-летки, на один день добавился еще один 8-летка. Тоже было бы полезно что-то почитать для сдруживания незнакомых между собой детей, а то бывает разное, это на этот раз подобрались или смелые, или знакомы между собой.

На другой день взялись за дело (у меня был надежный тыл - Лена, все искусство легло на нее) и предложили лагерянам разрисовать ракушки, привезенные с Лебедевки, акриловыми красками.

Ракушки разлетелись, как свежие пирожки. Потом - забегаю вперед - они их дарили друг другу, и это была исключительно их инициатива (идея взята из Лебедевки, пришлась моим детям к сердцу, и они ее воплотили здесь).

Затем искусство изменилось наукой (ну, между ними был перекус, едят дети мноооого! Хотелось повесить на дверях кухни объявление: «Кто заглянет и спросит, когда и что мы будем есть, того кормить не будем»), Ника привезла с собой настоящий микроскоп, и мы смотрели крылья и глаза стрекозы, нитки, волосы, сахар, мед ...

Почти всем было интересно, это и не удивительно, я помню себя в детстве и папин микроскоп как некий фантастический клад (правда ещё я там посмотрела божою коровку и несколько лет не могла их в руки брать, так боялась).

Искусства детям в тот день выявило мало, и я выдала им остатки от деревянной вагонки в качестве основы для лепки сюжета из пластилина. Оооо, как они меня удивили! Там такие миниатюры талантливые!

И не думайте, что я их грузила своими опытами, они много времени проводили за настольным теннисом, футболом, бадминтоном, пускали воздушного змея.

Отдельная страсть - это настольные игры, у нас их немало.

Ежедневно у нас с Леной получалось загонять детей спать более-менее вовремя, потому что включали им аудиокниги.

На третий день был сеанс пейзажного рисования. У некоторых не было настроения и желания, но большинство все-таки оставили после себя прекрасное))).

И здесь их ждал квест. После него они спрашивали, будет ли еще, раз надцать. Не, ну мы же крутые, квест был хороший. Туда включили английский, математику (определяли площадь грядки), кошек, физкультуру (телом надо показывать буквы).

Смешной был момент в конце, где дети уже нашли бутылку с запиской в соломе, где было сказано, что их ждет подарок там, где обычно его оставляет Дед Мороз. И все побежали ... в дом! Оказывается, под елку уже не кладут)))). Ну, все-таки должны были идти к елке нашей в результате.

А еще я не могла их не повести на солому. Работать. Надели сапоги, потому что стерня царапает ноги, взяли инструменты ... И работали минут 30))).

Еще один момент, взятый детьми с Лебедевки - переписка. Сделали почтовый ящик, назначили почтальонов, и стали друг другу писать письма, записки, слать бандероли (яблоки, сливы). Нам с Леной писали тоже. Этот ящик все еще есть, как раз вчера Катя меня просила, чтобы я о нём не забывала и писала туда иногда.

Продолжение следует ...

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *