Сплав по Дністру і печери

сплав на катамаранахЩоб я колись подумала, що буду на сплаві чи в печери полізу? Але ні, і для таких є варіанти. Читала я, звичайно, про ого-го які сплави, з екстримом, порогами, рятівними жилетами… Наш на фоні цього такий, понарошковий. Але тим не менше, галочку поставила))).

Та спочатку про печери. Чи навіть про організаторів. У Львові є команда, які возять великими автобусами людей, знайомлять з красотами країни і отак легенько дають пощупати свої сили, не дуже ризикуючи))). Сплав мене не дуже лякав (сказали – дітям можна, значить і я витримаю), а от печееееерииии!.. Але хлопці сказали, що маршрут для початківців…

Приїхали на базу, нарядилися:
сплав

База цікава, її господар – патріот і харАктерний чоловік)))), нам тихенько пояснили, кого він не любить, щоб ті мовчали при можливості))).

Пішли до печери:
сплав на катамаранах

Нам роздали ліхтарики, провели інструктаж. Заходимо, велика печерна зала… І тут раптом відразу коридорчик і відразу вузький і низький, треба присідати і втискуватись. І я відчуваю, що мені нема чим дихати і взагалі у мене таки є клаустрофобія, і треба про це сказати, поки ми ще на початку шляху. Але чось не сказала, не  було часу, потрібно було пролазити і не відставати від групи. А там якось адаптувалась. Шлях наш був різний, де рачки, де по-пластунськи, де на спині, а де і вниз головою. Велику роль в психологічній адаптації грала сама наша група, бо репліки були про гіпс, і про те, що «дівчино, ви молодець, що ви істерите, бо я радію, що цього разу це не я», всяке, коротше кажучи. В найскладнішому місці провідник сидів над кожним з нас, проповзаючим на спині, хвалив «ви така худенька, прошмигнете тут якнайлегше», а потім розповів, що в цьому місці бувають істерики.
сплав на катамаранах

сплав на катамаранах

По поверненню нас на базі нагодували шикарним обідом з борщиком і пловом.

Ще цього дня ми відвідали Джуринський водоспад, освіжилися у ньому, погуляли біля старовинної розваленої вежі і поїхали на місце ночівлі, на берег Дністра. Поставили намети, повечеряли, посиділи біля вогнища… Простий перелік такий, але скільки в ньому іншого, відмінного від домашнього побуту)))). Реально дуже круто!

І ранок був гарний, теплий, смачний:
сплав на катамаранах

І почали ми наш сплав на катамаранах. Це зовсім не екстримально, катамарани не перевертаються, навіть жилети одягати було не обов’язково, хоча я одягла))). Головне завдання – гребти. Кілька годин на сонці, розглядаючи мальовничі берега Тернопільщини під невпинні жарти учасників групи.
сплав на катамаранах

сплав на катамаранах

Вдома думали, що болітиме все тіло, але ми загартовані хутором, тому боліла тільки одна точка – дуже жорсткі сидіння були в катамарана.

Наостанок про нашого гіда: Василь здивував особисто мене ідеальним балансом вичерпного інформування і ненав’язливості – не дуже поширена чеснота у наш час.

=============

Чтобы я когда-то подумала, что буду на сплаве или в пещеры полезу? Но нет, и для таких есть варианты. Читала я, конечно, про ого-го какие сплавы, с экстримом, порогами, спасительными жилетами ... Наш на фоне этого такой, понарошковий. Но тем не менее, галочку поставила))).

Сначала о пещерах. Или даже об организаторах. Во Львове есть команда людей, которые возят большими автобусами людей, знакомят с красотами страны и так легонько дают пощупать свои силы, не очень рискуя))). Сплав меня не очень пугал (сказали - детям можно, значит и я выдержу), а вот пещееееерыыыы! .. Но ребята сказали, что маршрут для начинающих ...

Приехали на базу, нарядились. База интересная, ее хозяин - патриот и харАктерный человек)))), нам тихонько объяснили, кого он не любит, чтобы те молчали по возможности))).

Пошли в пещеру. Нам раздали фонарики, провели инструктаж. Заходим, большая пещерная зала... И тут вдруг сразу коридорчик, и сразу узкий и низкий, надо приседать и втискиваться. И я чувствую, что мне нечем дышать и вообще у меня оказалась клаустрофобия, и надо об этом сказать, пока мы еще в начале пути. Но чего-то не сказала, не было времени, нужно было пролезать и не отставать от группы. А там как-то адаптировалась. Путь наш был разный, где на четвереньках, где по-пластунски, где на спине, а где и вниз головой. Большую роль в психологической адаптации играла сама наша группа, так реплики были о гипсе, и о том, что «девушка, вы молодец, что вы истерите, я радуюсь, что на этот раз это не я», всякое, короче говоря. В сложном месте проводник сидел над каждым из нас, проползающих на спине, хвалил «вы такая худенькая, прошмыгнете здесь легче», а потом рассказал, что в этом месте бывают истерики.

По возвращению нас на базе накормили шикарным обедом с борщиком и пловом.

Еще в этот день мы посетили Джуринский водопад, освежились в нем, погуляли возле старинной разрушенной башни и поехали на место ночевки, на берег Днестра. Поставили палатки, поужинали, посидели у костра ... Простой перечень такой, но сколько в нем другого, отличного от домашнего быта)))). Реально очень круто!

И утро было хороший, теплым, вкусным.

И начали мы наш сплав на катамаранах. Это совсем не экстремально, катамараны не переворачиваются, даже жилеты надевать было не обязательно, хотя я надела))). Главная задача - грести. Несколько часов на солнцепеке, рассматривая живописные берега Тернопольщины под беспрестанные шутки участников группы.

Дома думали, что будет болеть все тело, но мы закаленные хутором, потэому болела только одна точка - очень жесткие сиденья были на катамаране.

Напоследок о нашем гиде: Василий удивил лично меня идеальным балансом исчерпывающего информирования и ненавязчивости - не очень распространенная добродетель в наше время.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *