Сімейний табір в Лебедівці

сімейний табірТак, нарешті це сталося: ми потрапили в сімейний табір! До цього у нас був деякий табірний досвід (не рахуючи нашого з чоловіком дитинства), я писала про київський та карпатський. А сімейний – то була мрія багатьох років. І от зорі склалися, і ми спакували рюкзаки, а там намет, спальники, набір походного посуду, пенали з канцелярією… Шикарний перелік!

Табір наш був в Лебедівці Одеської області на самому березі моря! Уявляєте? І контрольний вистріл – на пляжі були тільки наші таборяни! Реально – нікого чужого, просто іноді хтось проходив чи навіть полежав на березі, але то епізодично. А так – море все тільки наше!.. Я тепер не можу себе уявити на звичайному пляжі, де нема де ступити від лежачих тіл.

Отак ми спускались до моря:
сімейний табір

Сам берег високий, наші намети стояли які за кілька метрів від обриву, які трохи далі. Спали під шум хвиль…

Трошки про побут.

Кожна сім’я жила у своєму наметі, а крім цього на території було багато зон різного призначення: кухня, столова-майстерня (столи, лави, накриття від дощу і сонця), майдан для зборів і різні локації для занять.

Ранок починався спочатку добровільно))), тобто бажаючі йшли купатися або займатися йогою (у нас була неймовірна тренер по йозі!).
сімейний табір

сімейний табір

сімейний табір

А далі всіх ненав’язливо будила казкова мелодія, яка виявилася ірландським маршем на інструменті, назву якого я забула, схожа на сопілку. Грала її неймовірно талановита, харизматична Іра. Для тих, на кого не подіяла ця ніжність, потім Іра збирала дітей, вручала їм металеві кришки і тарілки, показувала кожному його партію (ви ж не подумали, що вони гатили по них як небуть?), диригувала, і вони «грали» клич на сніданок.
сімейний табір

Для кухні і порядку в таборі у нас були чергові. Вони стояли в тому числі на роздачі, це було дуууже престижно, діти так гордо роздавали хліб, сир, овочі, просто мі-мі. А, потім чергові отримували смакоту на лінійці і оплески-подяки від усіх.
сімейний табір

 

сімейний табір

Посуд зберігався в індивідуальних еко-торбах:
сімейний табір

А мився ше цікавіше, за принципом «5 тазів»:
сімейний табір

Спочатку рештки їжі витиралися туалетним папером, потім натирався губкою, змоченою в гірчиці чи соді, і тоді по черзі полоскався в 5-ти тазах. В перших трьох для економії прісної води (вона була привозна) була морська вода, 4-й таз був з малиновою водою (розчин марганцівки для дезінфекції), і 5-й для ополіскування. Мили посуд всі собі самі, включаючи дітей.

Після сніданку Іра збирала дітей, роздавала їм музичні інструменти, вчила, що грати, і вони, йдучи по табору, закликали всіх на лінійку, на якій озвучувалися плани на день.
сімейний табір

А потім у нас були заняття (забула сказати, цей табір був на тему Стародавній Єгипет) в групах, вільний час для пляжу і спорту, життя було і насичене, і разом з тим відчувався дієвий відпочинок.

Далі буде...

====================

Да, наконец это произошло: мы попали в семейный лагерь! До этого у нас был некоторый лагерный опыт (не считая нашего с мужем детства), я писала о киевском и карпатском. А вот семейный - это была мечта многих лет. И вот звезды сложились, и мы упаковали рюкзаки, а там палатка, спальники, набор походной посуды, пеналы с канцелярией... Шикарный перечень!

Лагерь наш был в Лебедовке Одесской области на берегу моря! Представляете? И контрольный выстрел - на пляже были только наши лагеряне! Реально - никого чужого, просто иногда кто-то проходил и даже полежал на берегу, но то эпизодически. А так - море все только наше! .. Я теперь не могу себя представить на обычном пляже, где негде ступить от лежащих тел.

Так мы спускались к морю. Сам берег высокий, наши палатки стояли одни в нескольких метрах от обрыва, другие чуть дальше. Спали под шум волн ...

Немного о быте.

Каждая семья жила в своей палатке, а кроме этого на территории было много зон различного назначения: кухня, столовая-мастерская (столы, скамейки, накрытия от дождя и солнца), площадь для собраний и различные локации для занятий.

Утро начиналось сначала добровольно))), то есть желающие шли купаться или заниматься йогой (у нас была невероятная тренер по йоге!).

А дальше всех ненавязчиво будила сказочная мелодия, которая оказалась ирландским маршем на инструменте, название которого я забыла, похожая на свирели. Играла ее невероятно талантливая, харизматичная Ира. Для тех, на кого не подействовала эта нежность, потом Ира собирала детей, вручала им металлические крышки и тарелки, показывала каждом его партию (вы же не подумали, что они били по ним как нибудь?), дирижировала, и они «играли» клич на завтрак.

Для кухни и порядка в лагере у нас были дежурные. Они стояли в том числе на раздаче, это было ооочень престижно, дети гордо раздавали хлеб, сыр, овощи, просто ми-ми. А, потом дежурные получали вкусности на линейке и аплодисменты благодарственные от всех.

Посуда хранился в индивидуальных эко-сумках. А мылся еще интереснее, по принципу «5 тазов».

Сначала остатки пищи вытирались туалетной бумагой, затем натирался губкой, смоченной в горчице или соде, и тогда по очереди полоскался в 5-ти тазах. В первых трех для экономии пресной воды (она была привозная) была морская вода, 4-й таз был с малиновой водой (раствор марганцовки для дезинфекции), и 5-й для ополаскивания. Мыли посуду все себе сами, включая детей.

После завтрака Ира собирала детей, раздавала им музыкальные инструменты, учила, что играть, и они, идя по лагерю, призывали всех на линейку, на которой озвучивались планы на день.

А потом у нас были занятия (забыла сказать, этот лагерь был на тему Древний Египет) в группах, свободное время для пляжа и спорта, жизнь была и насыщенная, и вместе с тем чувствовался действенный отдых.

Продолжение следует...

 

 

 

 

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *