Ростра — дитячий табір в Карпатах

табір РостраЙого нам порадили друзі. Почитала на сайті – просто мрія! Таким на мою думку і має бути табір.

Бо ми в минулому році стартанули профспілковим, який був недалеко від нашого міста, у Павлівці. Вирішили спробувати, хлопцеві ж 8 років, пора. Ну, що сказати, годували несмачно (типове шкільне харчування), розваг може за 21 день  зо п’ять було, не рахуючи дискотеки щовечора. Дитина дзвонила щодня, в голосі сум, але мужньо відбивався від пропозицій забрати додому, вірив, що от-от стане цікаво. То ж ми подякували цьому досвіду і стали збирати гроші)) на наступний рік на приватний табір. Ну, замахнулися ненароком на два, не могла вибрати між інтелектуальним і туристичним.

Так от, Карпати. За компанію запропонували в Ростру їхати другові, завезли хлопців у Ворохту, звідки вся група поїхала на базу Срібна косиця. Напакували їм справжні величезні туристичні рюкзаки, всередині – все по списку. Сказали, що телефони заберуть, при потребі користуватимуться телефоном інструктора, але краще менше їх турбувати, нехай вчаться виживати без мами)))). То ж ми витримали майже дві доби. По телефону голос був дзвінкий, розповідав, що на гору вже двічі лазили, і встають по свистку, і перед сном історії слухають, і їсти смачно, і від бика вже втікали))).

Про їжу окремо. Мусила признатися, що син – вегетаріанець, то готували там їжу, враховуючи цей нюанс. Великий плюс інструкторам в карму і моя вдячність! Вдома Міша розповідав, що їжа була смачна, тільки не вистачало йому салатів і фруктів. І навіть одного разу гречка була така, як у мене)))).

Щодня дітям ставили бали за виконання завдань, а в кінці звели до загального результату і нагородили грамотами. Враховували і поведінку, і бажання ходити в походи. Мені було важливо почути якусь характеристику про сина в цьому плані, бо боялася, що може то лише я бачу в ньому витривалого, а насправді він виявиться нитіком))). А ні, все в порядку, сказали, що він один з самостійних і не проблемних дітей, не потребував допомоги, неконфліктний (щось там трохи забіяк було, одному навіть пальця зламали, а ще інший всіх душив за горло – оце проблеми з психікою!) Десь ще читала відгук, що одного хлопчика після табору як підмінили – став робити зарядку і допомагати. Я не можу сказати за Мішу, що у нас сталися метаморфози, ні, він і так встає рано, і до подорожей охочий, і спортивні рухливі події – то його стихія. Просто він провів час там, де йому було добре.

Ще дуже сподобалися покарання в таборі. За провину віджиматися заставляли. Казав Міша, що наказаний був тричі: один раз за те, що в поході вирвався вперед, хоча інструктори веліли йти один за одним, і двічі – ой, як я сміялася і казала, що нарешті хтось мене зрозумів, і буду я тепер робити так само! – за приставання з запитаннями про їжу (а коли будемо їсти? А що на обід?)! Зранку тим, хто запізнився з пробудженням, поливали голову водою. Міша казав, що хотів спеціально запізнитися, бо так приємно було)))).

Із розваг ще була стрільба з повітряної рушниці, альпіністська стінка, турніри по шашкам і шахам (по шахам має перше місце!), постановка намету, розпалювання вогнища, конкурс талантів (ну це ж треба – не згадав, що саме він може!), зустріч сходу сонця… Все саме те, що треба!

табір Ростра

табір Ростра

табір Ростра

Коротше кажучи, всіляко рекомендую!

-------------------------

Его нам посоветовали друзья. Почитала на сайте - просто мечта! Таким мне кажется и должен быть лагерь.

Потому что мы в прошлом году стартанули профсоюзным, который был недалеко от нашего города, в Павловке. Решили попробовать, парню же 8 лет, пора. Ну, что сказать, кормили невкусно (типичное школьное питание), развлечений может за 21 день штук пять было, не считая дискотеки каждый вечер. Ребенок звонил каждый день, в голосе грусть, но мужественно отбивался от предложений забрать домой, верил, что вот-вот станет интересно. Поэтому мы благодарны этому опыту и стали собирать деньги)) на следующий год на частный лагерь. Ну, замахнулись на два, не могли выбрать между интеллектуальным и туристическим.

Так вот, Карпаты. За компанию предложили в Ростру ехать другу, отвезли ребят в Ворохту, откуда вся группа поехала на базу Серебряная косыця. Напаковали им настоящие огромные туристические рюкзаки, внутри - все по списку. Сказали, что телефоны заберут, при необходимости будут пользоваться телефоном инструктора, но лучше меньше их беспокоить, пусть учатся выживать без мамы)))). Поэтому мы выдержали почти двое суток. По телефону голос был звонкий, рассказывал, что на гору уже дважды лазили, и встают по свистку, и перед сном истории слушают, и кормят вкусно, и от быка уже бегали))).

О еде отдельно. Должна была признаться, что сын - вегетарианец, поэтому готовили там пищу, учитывая этот нюанс. Большой плюс инструкторам в карму и моя благодарность! Дома Миша рассказывал, что еда была вкусная, только не хватало ему салатов и фруктов. И даже однажды гречка была такая, как у меня)))).

Ежедневно детям ставили баллы за выполнение задач, а в конце возвели в общий результат и наградили грамотами. Учитывали и поведение, и желание ходить в походы. Мне было важно услышать какую-то характеристику о сыне в этом плане, потому что боялась, что может это только я вижу в нем выносливого, а на самом деле он окажется нитиком))). А нет, все в порядке, сказали, что он один из самостоятельных и не проблемных детей, не нуждался в помощи, неконфликтный (что-то там немного драчунов было, одному даже палец сломали, а другой всех душил за горло – вот это проблемы с психикой!) Где-то еще читала отзыв, что одного мальчика после лагеря как подменили - стал делать зарядку и помогать. Я не могу сказать о Мише, что у нас произошли метаморфозы, нет, он и так встает рано, и к путешествиям стремится, и спортивные подвижные события - это его стихия. Просто он провел время там, где ему было хорошо.

Еще очень понравились наказания в лагере. Провинившихся отжиматься заставляли. Говорил Миша, что наказан был трижды: один раз за то, что в походе вырвался вперед, хотя инструкторы велели идти друг за другом, и дважды - ой, как я смеялась и говорила, что наконец кто-то меня понял, и буду теперь делать так же! - За приставание с вопросами о еде (а когда будем есть? А что на обед?)! Утром тем, кто опоздал с пробуждением, поливали голову водой. Миша говорил, что хотел специально опоздать, потому что так приятно было)))).

С развлечений еще была стрельба из воздушного ружья, альпинистская стенка, турниры по шашкам и шахматам (по шахматам занял первое место!), постановка палатки, разжигание костра, конкурс талантов (ну это же надо - не вспомнил, что именно он может!), встреча восхода солнца ... Все именно то, что надо!

Короче говоря, всячески рекомендую!

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *