Реквієм по невирісшому лісу

органічне землеробствоЩе зовсім недавно навколо нашого хутору була невимовна краса. Шкода, що я так і не вивчила панорамної зйомки, треба було показати простори… то був такий собі міні-лісок, який мав гарні перспективи. Я трішки за нього писала отут три роки тому. Було приємно навіть просто їхати на велосипеді по дорозі у село, розглядаючи горизонт, вглядаючись в трави, звідки може вискочити чи заєць, чи лисиця, або пташка якась.

А минулого року добрався таки до нас один е… меценат Д.)))). На його совісті «рятування» великих ділянок у різних куточках нашого району, всюди все обробляється звичайними совковими методами, ніякого сучасного розвитку там, я боюся, і не планується. Засівається з року в рік одним і тим же (ріпак, соя), заливається-засипається «добривами» і іншими чудовими засобами хімічної промисловості (ой, яку феєричну ситуацію я якось зустріла в фейсбук! Коротенько: на рівні ЗМІ було сказано, що в якійсь там області закупили «хімію» в Росії, полили нею поля, і там все до дідька втравилося, земля знищена. І ай-яй-яй, то ж диверсія, то росіяни спіцяльно. Люди, ну мою позицію ви знаєте, я маю міцну думку про те, з ким ми воюємо, хто наш зовнішній ворог. Але і всередині не краще, ну коли ж та клепка в голові появиться, га? Коли у школі як мінімум почнуть вчити біологію, яка пояснить, шо та «хімія» робить і кудою вилізе через рік, 10 і 100? Як все безнадійно…). От я і кажу: добрався той «добродій» і до нас. Викорчував усі дерева, зорав ці великі гектари, посипав, полив (ну, чітко по методичці 20-г років, вчитися новому – то не наші методи). Засіяв соєю. (А, ше переорав нам дорогу повністю, бо ж він багатий, сільраді заплатив, то чо, має право.) Росло те бадиллячко так собі, але таки до кінця літа виросло, врожай зняли. Переорали на зиму, то святе (здається, совєцька агрономія вважає, що так ті брили збитої землі наповнюються вологою, але не можу стверджувати напевно, може якісь інші високі ідеї в цьому).

Цієї весни техніка знов щось робила, ми побачили вже результат:  засіяні поля. Знов соєю, бо ж за неї платять, певно, добре. (А що те нещасне поле виснажується від вирощування одного виду культури  – то хіба його клопіт?) Коли вона проросте – невідомо, бо така посуха стояла, що було сумно їхати і бачити пустелю кругом.

органічне землеробство

І де ті українські чорноземи? Вже давно наша земля стала зоною ризикованого землеробства… І лісу не буде поряд.

----------------------

Еще совсем недавно вокруг нашего хутора была неописуемая красота. Жаль, что я так и не выучила панорамной съемки, надо было показать пространства ... Это был такой себе мини-лесок, у которого были хорошие перспективы. Я немного его описала тут три года назад. Было приятно даже просто ехать на велосипеде по дороге в село, рассматривая горизонт, вглядываясь в травы, откуда может выскочить или заяц, или лиса, или птичка какая.

А в прошлом году добрался таки до нас один э ... меценат Д.)))). На его совести «спасения» больших участков в разных уголках нашего района, везде все обрабатывается обычными совковыми методами, никакого современного развития там, я боюсь, и не планируется. Засевается из года в год одним и тем же (рапс, соя), заливается-засыпается «удобрениями» и другими замечательными средствами химической промышленности (ой, какую феерическую ситуацию я как-то встретила в фейсбук! Вкратце: на уровне СМИ было сказано, что в какой-то там области закупили «химию» в России, полили ею поля, и там все к черту отравилось, земля уничтожена. И ай-яй-яй, это ж диверсия, это россияне спицияльно. Люди, ну мою позицию вы знаете, у меня стойкое мнение о том, с кем мы воюем, кто наш внешний враг. Но и внутри не лучше, ну когда же что-то в голове появится, а? Когда в школе как минимум начнут учить биологию, которая объяснит, что эта «химия» делает и куда вылезет через год, 10 и 100? Как все безнадежно ...). Вот я и говорю: добрался тот «благодетель» и к нам. Выкорчевал все деревья, вспахал эти большие гектары, посыпал, полил (ну, четко по методичке 20-х лет, учиться новому - не наш метод). Засеял соей. (А, ещё перепахал нам дорогу полностью, так как он богат, сельсовету заплатил, то чё, имеет право.) Росли те былинки так себе, но все-таки до конца лета выросли, урожай сняли. Перепахали на зиму, это святое (кажется, советская агрономия считает, что так те глыбы сбитой земли наполняются влагой, но не могу утверждать наверняка, может какие-то другие высокие идеи в этом).

Этой весной техника снова что-то делала, мы увидели уже результат: засеянные поля. Опять соей, потому что за нее платят, вероятно, хорошо. (А что то несчастное поле истощается от выращивания одного вида культуры - разве его забота?) Когда она прорастет - неизвестно, потому что такая засуха стояла, что было грустно уезжать и видеть пустыню кругом.

И где те украинские черноземы? Уже давно наша земля стала зоной рискованного земледелия ... И леса не будет рядом.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *