Пташина доля

злітокПтахів у нас тут на хуторі різних вистачає. Я про них уже писала отут  і отут. Іноді стільки нервів)))))! А іноді – даремно, як оце на днях.

Маємо біля хати гніздо сороки. Смішне таке, на вигляд незграбне, великі палуги стирчать з аличі (а та алича теж артистка, вона була хвора і непотрібна, коли ми придбали хутір, ми її перевели в ранг стовпа для малини і забули, а цьогоріч раптом побачили, що вона вже давно відростила гілля і збирається шалено плодоносити. І що мені з нею робити…). Але як придивитися, то то такий кошик, глибоченький, і пташата сидять захищені в самій глибині, надійно. Сорока, як ми ходили по подвір’ю, до гнізда прилітала таємно, сідаючи на дальню гілку і далі йшла пішки, навіть повзла)))). Конспіратор. Потім ми спостерігали галас з гнізда, розуміючи, що пташенята підростають… Одного дня знайшли під аличею мертве сороченя, таке вже величеньке. Не знаю, що сталося, шкода було дуже.

А за кілька днів по тому то трошки мали адреналіну. Побачили раптом сороченя на сусідньому дереві. Сидить, стрекоче. «Літати вчиться!» - подумали. А на вулиці спека 35*. Ну добре, що тінь на гілці, де сидить пташка. Ходимо подалі, щоб не злякати, спостерігаємо. До нього сорока-мама підлітає, годує. Тобто ніби все під контролем. Але сонце дійшло до сороченята, який куняє. Ми починаємо переживати, що щось не так. Ходимо, думаємо. Я вже готова одягнути рукавиці, взяти драбину і садити те чудо до гнізда. Але раптом воно вистрибує взагалі на землю, і з часом пішки, стрибаючи, добирається до свого гнізда! Ффффух, видихнули.

І що ж виявляється? Що це було нормальне явище, коли пташеня-підліток вчиться літати і якийсь час отак перебуває і не в гнізді, і не в безпечному небі. І називається він зліток. І чіпати його не треба, якщо він з вигляду неушкоджений і намагається утікати. Він, звичайно, ризикує потрапити в лапи кота чи шуліки, але то таке пташине життя, усі вони проходять через це. (Ще так до слова: як я недавно розповідала, у наших лелек 4 пташеняти, так от викинули недавно одне, і воно загинуло, хоча сусід намагався годувати. Моя версія – їм там тісно, батьки давно на сусідніх стовпах ночують.)

Виключення становлять травмовані пташенята, а також занадто малі, без пір’я. Таких може і реально підкласти назад у гніздо з деякими мірами безпеки (от ті ж рукавиці, і краще вночі, коли птахи погано бачать). А додому брати – спеціалісти радять добре подумати, бо мало того, що вигодувати їх складно, то ще й треба розуміти той факт, що беремо йог назавжди. Тому що дорослий птах, вирісший з людьми, не розуміє небезпеки, довіряє людям, в неволі не виживе.

Отакі справи, нам наука.

-------------------------

Птиц у нас здесь на хуторе различных хватает. Я о них уже писала тут  и тут. Иногда столько нервов)))))! А иногда - зря, как вот было на днях.

Есть возле дома гнездо сороки. Смешное такое, на вид неуклюжее, большие палки торчащие из алычи (а и алыча тоже артистка, она была больная и не нужная, когда мы приобрели хутор, мы ее перевели в ранг столба для малины и забыли, а в этом году вдруг увидели, что она уже давно отрастила ветви и собирается безумно плодоносить. И что мне с ней делать ...). Но как присмотреться, то оно похоже на такую ​​корзину глубокую, и птенцы сидят защищены в самой глубине, надежно. Сорока, когда мы ходили по двору к гнезду прилетала тайно, садясь на дальнюю ветку и дальше шла пешком, даже ползла)))). Конспиратор. Затем мы наблюдали шум из гнезда, понимая, что птенцы подрастают ... Однажды нашли под алычой мертвого сороченка, такого уже взросленького. Не знаю, что произошло, жалко было очень.

А через несколько дней после этого то немножко получили адреналина. Увидели вдруг сорочёнка на соседнем дереве. Сидит, стрекочет. «Летать учится!» - подумали. А на улице жара 35*. Ну хорошо, что тень на ветке, где сидит птичка. Ходим подальше, чтобы не спугнуть, наблюдаем. К нему сорока-мама подлетает, кормит. То есть вроде все под контролем. Но солнце дошло до сороченка, который дремлет. Мы начинаем переживать, что что-то не так. Ходим, думаем. Я уже готова надеть перчатки, взять лестницу и сажать это чудо в гнездо. Но вдруг он спрыгивает вообще на землю, и со временем пешком, прыгая, добирается до своего гнезда! Ффффух, выдохнули.

И что же оказывается? Что это было нормальное явление, когда птенец-подросток учится летать и каное-то время так находится и не в гнезде, и не в безопасном небе. И называется он слёток. И трогать его не надо, если он с виду невредим и пытается бежать. Он, конечно, рискует попасть в лапы кота или коршуна, но это такая птичья правда жизни, все они проходят через это. (Еще так к слову: как я недавно рассказывала, у наших аистов 4 птенца, так вот выбросили недавно одного, и он погиб, хотя сосед пытался кормить  его. Моя версия - им там тесно, родители давно на соседних столбах ночуют.)

Исключение составляют травмированые птенцы, а также слишком маленькие, без перьев. Таких может и реально подложить обратно в гнездо с некоторыми мерами безопасности (вот те же перчатки, и лучше ночью, когда птицы плохо видят). А домой брать - специалисты советуют хорошо подумать, потому что мало того, что выкормить их сложно, то еще надо понимать тот факт, что берем его навсегда. Потому что взрослая птица, выросшая с людьми, не понимает опасности, доверяет людям, в неволе не выживет.

Такие дела, нам наука.

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *