Про валоканави коротко

валоканавиВиникла потреба освіжити в пам’яті таке поняття, як валоканави (це з курсу пермакультурного дизайну), відразу вирішила сюди написати, щоб під рукою було.

Валоканави використовуються у пермакультурному дизайні у різних випадках. Хороший варіант – валоканава як засіб збереження вологи та нарощування гумусного шару грунту. Особливо, якщо на ділянці є схил. Для цього горизонтально до схилу викопується продовгувата канава (мінімальні параметри – ширина 1 м і глибина 30 см, довжина може буди будь-яка в залежності від потреб і можливостей ділянки), грунт з неї зсипається нижче по схилу і не втрамбовується, як у випадку з дамбами. Сама канава вкладається піском, листям, соломою – ця мульча потрібна для затримання вологи, інакше все буде висихати. На земляному валу висаджуються рослини, бажано кущі та дерева, як джерело майбутнього листового опаду (мульчі) і як тінь для кращої конденсації. (Взагалі щодо рослинності можна погратися у своє задоволення поєднаннями, враховуючи висоту, різну потребу у воді, тобто наприклад позаду верхів’я валу садимо якісь швидкоростучі породи дерев, далі на самому вершку – плодові дерева, а нижче вже декоративні та ягідні кущі, нижче – водні рослинки… Мммм, навіть кортить таким зайнятися!) Далі у процесі життя дощова вода та інші волога, яка попала у канаву, всмоктується повільніше, роблячи грунт зволоженим. Листя перегниває, збільшуючи гумусний шар, і з часом цей схил, на якому можна зробити не одну валоканаву, стає достатньо вологим та родючим. Для того, щоб побачити результати такого явища, потрібно 2-3 сезони, так як накопичення вологи – процес нешвидкий. З часом вода буде йти нижче по схилу, а повний результат такої затії буде років через 10 – це щоб ви розуміли, що пермакультурний дизайн – це не одноразовий швидкісний засіб досягнення мети, це таке мудре щось, що дає нам віру у майбутнє, хай би як пафосно зараз не прозвучала ця фраза.

Якщо місцевість навпаки занадто волога, такі валоканави робляться не строго горизонтальними, а з виходом у водойму, і є таким додатковим джерелом води. Можливо навіть тоді ця споруда і не може називатися валоканавою…

У нас з нашою водоймою стоїть зараз питання лишнього грунту, недостатньої кількості води у ставку і створення валоканав, намагаюся вивчити їх доцільність, тому і вас ото нагрузила – раптом пригодиться, або і допоможете мені наводящим питанням чи ідеєю. Не соромтеся, радьте, питайте!

----------------------------

Возникла потребность освежить в памяти такое понятие, как валоканавы (это по курсу пермакультурного дизайна), сразу решила сюда написать, чтобы под рукой было.

Валоканавы используются в пермакультурного дизайне в разных случаях. Хороший вариант - валоканава как средство сохранения влаги и наращивание гумусного слоя почвы. Особенно, если на участке есть склон. Для этого горизонтально к склону выкапывается продолговатая канава (минимальные параметры - ширина 1 м и глубина 30 см, длина будет любая в зависимости от потребностей и возможностей участка), грунт из нее ссыпается ниже по склону и не утрамбовывается, как в случае с дамбами. Сама канава укладывается песком, листьями, соломой - это мульча нужна для задержания влаги, иначе все будет высыхать. На земляном валу высаживаются растения, желательно кусты и деревья, как источник будущего листового опада (мульчи) и как тень для лучшей конденсации. (Вообще по растительности можно поиграть в свое удовольствие сочетаниями, учитывая высоту, разную потребность в воде, то есть например позади вершины вала сажаем какие-то быстрорастущие породы деревьев, далее на самом верху - плодовые деревья, а ниже уже декоративные и ягодные кусты, ниже - водные растеньица ... Мммм, даже хочется таким заняться!) Далее в процессе жизни дождевая вода и другие влага, попавшая в канаву, всасывается медленнее, делая почву увлажненной. Листья перегнивают, увеличивая гумусный слой, и со временем этот склон, на котором можно сделать не одну валоканаву, становится достаточно влажным и плодородным. Для того, чтобы увидеть результаты такого явления, нужно 2-3 сезона, так как накопление влаги - процесс небыстрый. Со временем вода будет идти ниже по склону, а полный результат такой затеи будет лет через 10 - это чтобы вы понимали, что пермакультурный дизайн - это не одноразовое скоростное средство достижения цели, это такое мудрое что-то, что дает нам веру в будущее, как бы пафосно сейчас не прозвучала эта фраза.

Если местность напротив слишком влажная, такие валоканавы делаются не строго горизонтальными, а с выходом в водоем, и является таким дополнительным источником воды. Возможно даже это сооружение и не может называться валоканавою ...

У нас с нашим водоемом стоит сейчас вопрос лишнего грунта, недостатка воды в пруду и создание валоканав, стараюсь изучить их целесообразность, вот и вас нагрузила - вдруг пригодится, а то и поможете мне наводящим вопросом или идеей. Не стесняйтесь, советуйте, спрашивайте!

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *