Павловнія

Павловнія зараз у всіх на слуху. І навколо неї купа суперечок, одні співають їй оди, кажуть, що вона врятує світ від глобального потепління і енергетичної кризи. Інші осуджують такий фанатизм і запевняють, що вона навіть не приживеться у нас, тобто загине в морози.

Павловнія  казково цвіте, може позмагатися цим із сакурою, і дуже цінується бджолами. Цвіте аж два місяці, при цьому пахне мигдалем і ваніллю.

Швидкоростуча, з величезним листям, яке створює гарну тінь і працює над охолодженням повітря у спеку.

Цінний корм для тварин, має до 20% білку у своєму складі.

В легендах Азії позиціонується як дерево-«фенікс», бо після спилювання відростає з кореня. Тобто коли дерево забрали для своїх потреб (а це меблі, музичні інструменти, спортивні снаряди), то повторно садити його не потрібно, ну не диво?!!

Я не я, якщо б не посіяла. А, першу спробу я ж описувала навіть, осьо .Отже, у 2018-му мені вдалося отримати сіянці з купленого насіння. Росли вони у лоточку, так собі росли, не буйно. Розсадила їх в окремі горщики (не куплені горщики, а з пакетів) досить пізно, в липні, це була помилка. Бо лише відчувши простір, павловнія пішла в ріст.

А одну з них я вирішила посадити на постійне місце. Зробила їй компанію няньок: гортензія, ісоп, лаванда, очиток. Посадила їх навколо, вони притінятимуть, захищатимуть від вітру. І вже за кілька тижнів сіянець павловнії на постійному місці був вдвічі більший за тих, хто лишився в лотку. Це тому, що вона має стрижневий корінь, і він відчув простір.

На момент пізньої осені одна павловнія росла в землі і з десяток - в півлітрових пакетах. Поставлені в ящики в затишок ялівців, присипані сухим листям і гіллям малини. Чекаю весни, щоб побачити, як перезимують. Прогнозувати не берусь, бо з однієї сторони, вони пішли в зиму неодерев’янілі, а це нічого хорошого не обіцяє. З іншої – я завжди надіюсь. Може, відмерзне лише верхня частина, а потім з кореня відросте (це я про фенікс)? Треба було в підвал поставити. Але що вже тепер…

Отже, які у мене наразі висновки:

  1. Хочеш рослинку – пробуй наполегливіше.
  2. Пересаджувати в крупніший посуд раніше. Ідеально також швидше переселити на постійне місце. Чим більше у павловнії простору – тим більше їй це до вподоби.
  3. Якщо стовбурець сіянця не задерев’янів, то на зимівлю ящики краще занести в підвал. Як варіант – восени спробувати прищипнути верхівку, іноді рослини це сприймають як сигнал готуватися до зими.

Продовження про долю моїх перших павловній чекайте навесні. Якщо все буде вдало, то продовжу їх сіяти і вирощувати.

А наразі трошки про догляд:

  • Невибаглива до грунтів, але краще ростиме на глинистих, родючих і помірно-зволожених.
  • Тепло- і світлолюбна, хоча може рости і в затінку.
  • В перші роки потребує захисту від вітрів, посухи і перезволоження.
  • Морозостійкість павловнії – -28*. В перші роки життя потребує укриття.
  • У перші 2 роки треба поливати раз на тиждень. Далі добуватиме воду сама.
  • Перше цвітіння відбувається в 4-5-річному віці.

Ніколи не бачила цвітіння павловнії, а саму її – велику уже, дорослу – зустрічала у ботсаду Фоміна в Києві. Отут можна побачити фото її листя в порівнянні з дубовим.

Верхня ілюстрація до тексту зроблена моєю донькою.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *