Маленька подорож у Карпати

велосипедний маршрутВідвозили з друзями дітей у табір в Карпатах, ну і самі трішки відпочили активно. Зняли будиночок на дві сім’ї у Ворохті, а шукали, доречі, довго місце, хоча літо – не дуже сезон для прибутку місцевих, але у нас поки нема Криму, то частина відпочиваючих передивилася свої уподобання і поїхала в Карпати, тому було перебрано кілька десятків телефонних номерів, і більшість з них радісно повідомляла, що все заброньовано до осені. Тож нам пощастило, що ми знайшли щось за тиждень до виїзду, і місце виявилося хороше (в реальності гарніше, ніж на фото), і господиня ненав’язлива, готувала смачно, в хаті чисто, сауна якісна, з мінусів - трохи холоднувато в кімнатах, бо не було спеки, ну і рушників хотілося більше, але то дрібниці для снобів)))), то ж кому треба – шукайте на «Карпати інфо» котедж «У ліску».

Про розваги у нас були ідеї такі: риболовля, їзда верхи, велосипеди, стрільба з лука. Рибалити я не люблю, мені нудно (ще з дитинства татові нерви вимотувала, коли брав мене), а ще недавно подруга з відпустки прислала вайбером отаку розповідь: «Сама з донькою ловила рибу, від копання хробаків до змотування вудок. І тепер знаю всі труднощі: 1 – шкода хробака; 2 – вудка плутається; 3 - шкода рибу, і чистити не хочеться. Мужиків на риболовлі заповажала: вони ж там пиячать, як при цьому умудряються вудку розплутати – загадка!  Риболовля – то явно не моє.» То мені і додати нічого))).

Дали нам телефон до господаря коней. Що вони пропонують: година катання коштує 100 грн, але за годину ми нічого не встигнемо побачити, то радять брати хоча б три години. Кожному по окремому коню, у кожного коня – поводир. Я собі намагалась уявити, що їду три години поряд з незнайомцем, і або мовчу, або намагаюся з ним знайти спільні теми для розмови (угу, махровий інтроверт з ознаками аутизму, хі-хі). Все це ще «прикрашене» вартістю 900 грн на сім’ю, і хоча ми жартували, що на тваринах не економлять, але відмовилися від такої розваги.

Постріляти ніде і ні на чім, не знайшли. А я хотіла…

І от – велосипеди! В прокаті, звичайно, самі гірські. Я на таких не їздила, у мене «Аіст» 13-річної витримки. Але все одно беремо усі, а нас четверо дорослих і дві дівчинки 6-7 років. Для них взяли одне велокрісло і найменший велосипед, щоб мінятися. І це нам пригодилося, маршрут хоч і був найлегший, але ж для дорослих! А наші комахи справилися, пишаємося ними.

велосипедисти

Їхали спочатку по асфальту, далі пішли грунтові дороги з купою каменів, бо ж гори. Ну, і місцевість – самі підйоми і спуски. Я намагалася дотумкати, як і коли перемикати ті зірочки, а головне – гальмувати руками, а не ногами! Спочатку бурчала і сумувала за «Аістом», але потім-таки зрозуміла хоч одну перевагу гірського: гальмуючи на спускові рукою я даю відпочинок ногам, які добряче попрацювали на підйомах. Коротше, за 5 годин поїздки (нажаль, не можу по карті визначити кілометраж, а в прокаті не запитали) гірськими стежками незадоволеними лишилися лише наші 5-ті точки)))), сидіння вже занадто витончені у велосипедів були. А які краєвиди навколо! Суниця-чорниця! Квіти! У мене така знахідка: дикий гладіолус! Я не уявляла, що він саме такий, тоненький і маленький.

дикий гладіолус

Продовжую мріяти про велопробіги, правда я таки подумаю над тюнінгом свого «Аіста», щось тепер не дуже хочу той гірський, тим більше, що їздитиму все ж таки не в горах. Моя модель – міський ровер, я упевнилася. Щоб і багажник був, і кошичок)))).

Ще згадалося, їздили ми в Краків, і наша екскурсовод сказала, що ми, українці, неправильно говоримо «поїхати в Карпати», краще називати уточнення, яку саме частину гір маємо на увазі, вони ж там діляться якось. Може, воно і так… Бо ми що у Ворохту, що в Мукачево, що на Львівщину – все Карпати)))). Так от, в Карпатах я бувала нечасто, ну разів зо п’ять, піднімалася на Говрелу (спуск - от де хоррор, можна заспівати Висоцького), пробувала зимові спуски, але далі підйомника і глінтвейну діло не зрушило. Але пейзажі, вода, простір, рослини, і ось тепер велосипед – це те, що буде завжди причиною планувати поїздки в Карпати і надалі!

 

лютик

 

Карпати

 

велопоїздка в Карпати

 

водоспад Гук

-------------------------------------

Отвозили с друзьями детей в лагерь в Карпатах, ну и сами немножко отдохнули активно. Сняли домик на две семьи в Ворохте, а искали, кстати, долго место, хотя лето - не очень сезон для прибыли местных, но у нас пока нет Крыма, то часть отдыхающих пересмотрела свои предпочтения и поехала в Карпаты, поэтому было перебраны несколько десятков телефонных номеров, и большинство из них радостно сообщала, что все забронировано до осени. Поэтому нам повезло, что мы нашли что-то за неделю до выезда, и место оказалось хорошее (в реальности красивее, чем на фото), и хозяйка ненавязчивая, готовила вкусно, в доме чисто, сауна качественная, из минусов - немного холодновато в комнатах , потому что не было жары, ну и полотенец хотелось больше, но это мелочи для снобов)))), так что кому надо - ищите на «Карпаты инфо» коттедж «У ліску».

С развлечениями у нас были идеи такие: рыбалка, верховая езда, велосипеды, стрельба из лука. Рыбачить я не люблю, мне скучно (еще с детства папе нервы изматывала, когда брал меня), а еще недавно подруга из отпуска прислала по вайберу такой ​​рассказ: «Сама с дочкой ловила рыбу, от копания червей до сматывания удочек. И теперь знаю все трудности: 1 - жаль червя; 2 - удочка путается; 3 - жалко рыбу, и чистить не хочется. Мужиков на рыбалке зауважала: они там пьянствуют, как при этом умудряются удочку распутать - загадка! Рыбалка - это явно не мое.» Так мне и добавить нечего))).

Дали нам телефон хозяина лошадей. Что они предлагают: час катания стоит 100 грн, но за час мы ничего не успеем увидеть, то советуют брать хотя бы три. Каждому по отдельной лошади, к каждой лошади - поводырь. Я себе пыталась представить, что еду три часа рядом с незнакомцем, и либо молчу, либо пытаюсь с ним найти общие темы для разговора (угу, махровый интроверт с признаками аутизма, хи-хи). Все это еще «украшено» стоимостью 900 грн на семью, и хотя мы шутили, что на животных не экономят, но отказались от такого развлечения.

Пострелять негде и не на чем, не нашли. А я хотела ...

И вот - велосипеды! В прокате, конечно, только горные. Я на таких не ездила, у меня «Аист» 13-летней выдержки http://hutorianka.com.ua/velosiped/. Но все равно берем все, а нас четверо взрослых и две девочки 6-7 лет. Для них взяли одно велокресло и маленький велосипед, чтобы меняться. И это нам пригодилось, маршрут хоть и был легкий, но для взрослых! А наши букахи справились, гордимся ими!

Ехали сначала по асфальту, дальше пошли грунтовые дороги с кучей камней, так как горы. Ну, и местность - сплошные подъемы и спуски. Я пыталась дотумкать, как и когда переключать те звездочки, а главное - тормозить руками, а не ногами! Сначала ворчала и скучала по «Аисту», но потом поняла хоть одно преимущество горного: тормозя на спуске рукой я даю отдых ногам, которые хорошо поработали на подъемах. Короче, за п’ять часов поездки (к сожалению, не могу по карте определить километраж, а в прокате не спросили) горными тропами недовольными остались только наши 5-е точки)))), сиденья уже слишком изящные у велосипедов были. А какие виды вокруг! Земляника-черника! Цветы! У меня такая находка: дикий гладиолус! Я не представляла, что он именно такой, тонкий и маленький.

Продолжаю мечтать о велопробеге http://hutorianka.com.ua/veloprobig/, правда я таки подумаю над тюнингом своего «Аиста», теперь определилась, что не хочу тот горный, тем более, что ездить все же не в горах буду. Моя модель - городской велосипед, я удостоверилась. Чтобы и багажник был, и корзиночка)))).

Еще вспомнилось, ездили мы в Краков, и наша экскурсовод сказала, что мы, украинцы, неправильно говорим «поехать в Карпаты», лучше называть уточнения, какую именно часть гор имеем в виду, они там делятся то. Может, оно и так ... Потому что мы что в Ворохте, что в Мукачево, что на Львовщине - все Карпаты)))). Так вот, в Карпатах я бывала нечасто, ну раз пять, поднималась на Говрелу (спуск - вот где хоррор, можно спеть Высоцкого), пробовала зимние спуски, но дальше подъемника и глинтвейна дело не сдвинулось. Но пейзажи, вода, пространство, растения, и вот теперь велосипед - это то, что будет всегда причиной планировать поездки в Карпаты и в дальнейшем!

 

2 thoughts on “Маленька подорож у Карпати

  1. Яка краса. Але ж для нас це так далеко. Миру, добробуту та злагоди вам усім.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *