Малеча

Якийсь день малюків у нас був. Спочатку ми запідозрили, що у наших лелек вилупилися лелеченята, бо такий новий звук почали чути з гнізда. Трошки затерплих рук з фотоапаратом без штатива – і маємо відповідь: так, їх двоє або троє там.

лелеченята

Потім перевірили квітник мій удольфійський: зайченя на місці.

зайченя

Сидить там уже з тиждень, не дає мені пересадити деяк рослини. Вже і не буду, хай живе, там йому затишно, бо все таке високе і розлоге, хороший сховок. На сусідньому полі  з монокультури літає якийсь хижак, туди зайчикові не можна. Хижаки, доречі, шикарні, треба придбати якийсь визначник і розібратися, хто у нас тут є. Наразі маю лише одне більш-менш виразне фото, інші розмиті, в польоті. А оцей ось такий:

хижак

Вертаюся до малечі.

Мульчувала суниці, брала солому з купи минулорічної, і раптом звідти чую писк. Дивлюся – гніздо! В соломі лежить, але звите з тонкого сіна, всередині листочками сухими викладене (видно було мені, бо пошкодила його, не бачила ж і не думала, що там таке може бути) – витвір мистецтва! А воно пищить – не перестає. Стою гадаю, пташине чи мишаче. Пташок більш шкода… Заглянула ближче:

мишенята землерійки

Мишенята землерійки, носи довгі у них. Багато їх у нас, запоганили купу грядок… І все одно шкода… Занесла назад, соломою притрусила.

Зате не вгледіла інших малюків… Затіяла я тут одну штуку з висадкою рододендронів і композицію хвойних дерев (це так мене понесло після лохини), і заразом була змушена пересадити туди досить велике уже дерево ялівцю. Викопалося воно нормально, правда було колюче і важке, сунула його волоком кілька метрів, потім довго садила, крутячи і підпираючи (корінь виявився коротким і нестійким). І вже коли справа була зроблена, я раптом побачила всередині оце:

гніздо

Як воно там втрималося після стількох маніпуляцій – я не маю гадки. Але самі яєчка побилися. Аж руки опустилися… Якби я побачила гніздо раніше – не чіпала б точно дерево. Шкода, дуже-дуже шкода…

***

Поки текст лежав не викладений два тижні, наш заєць підріс,

заєць

і ще ми побачили отаке:

лелеченята підросли

І це всі – діти, видно по кольору дзьобів. Ото батьки влипли. До речі, вони вже не поміщаються там всі на ніч спати, один з батьків сидить на сусідньому стовпі.

Наостанок нагадаю, що колись я писала про птахів, і про звірів.

------------------------------

Какой-то день малышей у нас был. Сначала мы заподозрили, что у наших аистов вылупились аистята, потому что такой новый звук начали слышать из гнезда. Немножко затекших рук с фотоаппаратом без штатива - и есть ответ: да, их двое или трое там.

Затем проверили цветник мой удольфианский: зайчонок на месте.

Сидит там уже с неделю, не дает мне пересадить некоторые растения. Уже и не буду, пусть живет, там ему уютно, потому что все такое высокое и обширное, хороший тайник. На соседнем поле с монокультурой летает какой-то хищник, туда зайчику нельзя. Хищники, кстати, шикарные, надо приобрести определитель и разобраться, кто у нас здесь есть. Сейчас у меня только одно более-менее отчетливое фото, другие размыты, в полете.  Но возвращаюсь к малышам.

Мульчировала землянику, принимала солому из кучи прошлогодней, и вдруг оттуда слышу писк. Смотрю - гнездо! В соломе лежит, но сплетено из тонкой сена, внутри листочками сухими выложенное (видно было мне, потому что повредила его, не видела же и не думала, что там такое может быть) - произведение искусства! А оно пищит - не перестает. Стою думаю, птичье или мышиное. Птичек более жаль ... Заглянула ближе. Мышата землеройки, носы длинные у них. Много их у нас, испоганили кучу грядок ... И все равно жалко... Занесла назад, соломой прикрыла.

Зато не увидела других малышей ... Затеяла я здесь одну штуку с высадкой рододендронов и композиции хвойных деревьев (это так меня понесло после голубики), и заодно была вынуждена пересадить туда уже достаточно большое дерево можжевельника . Выкопалося оно нормально, правда было колючее и тяжелое, тащила его волоком несколько метров, потом долго сажала, крутя и подпирая (корень оказался коротким и неустойчивым). И уже когда дело было сделано, я вдруг увидела внутри это гнездо. Как оно там удержалось после стольких манипуляций - я не имею понятия. Но сами яички разбились. Даже руки опустились ... Если бы я увидела гнездо раньше - не трогала бы точно дерево. Жаль, очень-очень жаль...

***

Пока текст лежал не выложенным две недели, наш заяц подрос, и еще мы увидели такое... И это все - дети, видно по цвету клювов. Вот родители влипли. Кстати, они уже не помещаются там все на ночь спать, один из родителей сидит на соседнем столбе.

Напоследок напомню, что когда-то я уже писала о птицах и о зверях.

 

One thought on “Малеча

  1. Таке можливе тільки в гармонійному просторі. І я за вас дуже рада, що ви зуміли таке створити.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *