Львівський ботанічний сад

львівський ботанічний садМи недавно були у ботсаду Львову. Описувала подорож у іншому місці, так як розповідь не була відповідною до формату мого сайту. Але… Якось повилазили факти, то ж трішки розповім і тут.

Ботанічний сад національного університету ім.І.Франка організував 19 квітня день відкритих дверей. І ми несподівано зранку вирішили, що їдемо туди. Сад виявився досить великим (чула по відгукам, що маленький зовсім – не знаю, цілком достатній). Родзинками у цей день були квітучі магнолії і рододендрони, хоча я залюбки розглядала трав’янисті рослини, якось поки я з ними в ближчому знайомстві.

Магнолії – це рослини не наших широт, тому вирощування їх вимагає додаткових умов, от бот сад їх задовольняє, тому там їх багато. Як пояснював колись в своїй лекції дендролог Орлов, магнолії – це рослини підліску, тобто їм потрібне і сонце, і затишок. Я колись розповідала, що намагалася виростити свої, але вони таки не зійшли, і я дала годі. На жаль, у мене на хуторі не ботанічний сад з його мікрокліматом, щоб у мене було щось хоча б трішки схоже – треба мати живу огорожу, яка буде вітрозахистом як мінімум. А вирощую я її повільно, бо працюю сама, однодумців, що це перша необхідність, я не маю. Тому поки так.

магнолія

магнолія

Рододендрони – неймовірне видовище, але відтепер я буду думати про тих, у кого вони ростуть і цвітуть, з великою повагою, тому що то неймовірні танці з бубнами – щоб вони існували в саду. Чудово про це розповів Лео у своєму жж, якщо коротко, то вся справа у грунті. Як тільки грунт не той – рослина гине однозначно. А «не той» - це якщо він не кислий і не легкий-пухкий, тобто потрібний листовий і хвойний опад. І постійно його підкидати, щоб підтримувати ці умови. А найгірше те, що під рододендронами навіть ходити не можна, бо витоптом грунт ущільнюється і рослина знов-таки гине. Тому віднині – ніяких фото близько від рододендрона!

рододендрон

рододендрон

Ще львівський ботсад показав нам велику кількість дерев, мій час був досить обмежений, щоб я могла детально роздивитися їх у цей візит, тому таке у мене ще попереду.

львівський ботанічний сад

Відкриттям для мене була рослина, яка виявилася дуже поширеною і відомою – це ряст. Взагалі листя було дуже схоже на анемони, а от суцвіття китицею мене дуже дивувало. Їх там було кілька відтінків: білі, рожеві, фіолетові. Милі квіточки.

ряст

Анемони також є, і білі, які називаються дібровні, і жовті – жовтецеві

анемона жовтецева

Про анемони я буквально недавно розповідала.

У ботсаду є водойма, теплиця, сад каменів, гарні інсталяції з верболозу – там реально є на що подивитися. Дивувалася, чому вони не працюють щодня і чому не беруть плату за вхід – фінансування нікому зайве не було б. А виявляється, що організація ця неприбуткова, тому не має права заробляти на квитках або на продажу рослин (а як би я деякі хотіла!). А щодо відвідувачів – то за кілька днів у році, коли вони відчинені, там стільки збитків, як виявилося! Люди крім витоптування просто беруть собі те, що їм подобається і що легко видерти непомітно. Отаке сумне…

----------------

Мы недавно были в ботсаду Львова. Описывала путешествие в другом месте, так как рассказ не соответствовала формату моего сайта. Но ... Как-то вылезли новые факты, поэтому немного расскажу и здесь.

Ботанический сад национального университета им.И.Франко организовал 19 апреля день открытых дверей. И мы неожиданно утром решили, что едем туда. Сад был достаточно большим (слышала по отзывам, что маленький совсем - не знаю, вполне достаточный). Изюмом в этот день были цветущие магнолии и рододендроны, хотя я охотно рассматривала травянистые растения, то пока я с ними в близком знакомстве.

Магнолии - это растения не наших широт, поэтому выращивание их требует дополнительных условий, от бот сад их удовлетворяет, поэтому там их много. Как объяснял когда-то в своей лекции дендролог Орлов, магнолии - это растения подлеска, то есть им нужно и солнце, и уют. Я когда-то рассказывала, что пыталась вырастить свои, но они всё же не взошли, и я оставила это дело. К сожалению, у меня на хуторе не ботанический сад с его микроклиматом, чтобы у меня было что-то хотя бы немного похожее - надо иметь живую изгородь, которая будет ветрозащитой как минимум. А выращиваю я ее медленно, потому что работаю сама, единомышленников, считающих это первой необходимостью, у меня нет. Поэтому пока так.

Рододендроны - невероятное зрелище, но теперь я буду думать о тех, у кого они растут и цветут, с большим уважением, потому что это солидные танцы с бубнами - чтобы они существовали в саду. Прекрасно об этом рассказал Лео в своем жж, если коротко, то все дело в почве. Как только почва не та - растение погибает однозначно. А «не та» - это если она не кислая и не легкая-рыхлая, то есть нужен листовой и хвойный опад. И постоянно его подбрасывать, чтобы поддерживать эти условия. А хуже всего то, что под рододендронами даже ходить нельзя, потому что вытоптом почва уплотняется и растение опять-таки погибает. Поэтому отныне - никаких фото близко от рододендрона!

Еще львовский ботсад показал нам большое количество деревьев, мое время было весьма ограничено, чтобы я могла подробно рассмотреть их в этот визит, поэтому у меня еще всё впереди.

Открытием для меня было растение, которое оказалось очень распространенным и известным - это хохлатка. Вообще листьями они были очень похоже на анемоны, а вот соцветие кистью меня очень удивляло. Их там было несколько оттенков: белые, розовые, фиолетовые. Милые цветочки.

Анемоны также есть, и белые, которые называются дубравные, и желтые – лютиковые. Об анемонах я буквально недавно рассказывала.

В ботсаду есть водоем, теплица, сад камней, красивые инсталляции из ивняка - там реально есть на что посмотреть. Удивлялась, почему они не работают ежедневно и почему не берут плату за вход - финансирование никому лишним не бывало. А оказывается, что организация эта неприбыльная, поэтому не имеет права зарабатывать на билетах или на продаже растений (а как бы я некоторые хотела!). А насчёт посетителей - то за несколько дней в году, когда они открыты, там столько убытков, как оказалось! Люди кроме вытаптыванию просто берут себе то, что им нравится и легко вырвать незаметно. Такое вот печальное ...

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *