Київ червневий: ботанічні сади, ляльковий театр і довгі дороги

 

англійський табір

Початок прогулянок тут.

Далі настав понеділок, перший день англійського табору сина, ми відносно недовго шукали його, лишили там Мішу і подалися у наш другий київський день, який виявився досить відпочинковим, бо їздили ми у село, де займалися буденними для мене справами, наприклад садили помідори:

помідори у Києві

Взагалі перед поїздкою я шукала різні місця, цікаві мені, і у фейсбук попалося оголошення про проведення математично-розважальних занять , ціна була прийнятна, компанія мене приваблювала навіть тим, що серед учасників мали бути діти на домашньому навчанні, а мене цікавить ця тема. Тому у вівторок я відвела туди Катрусю і пішла собі гуляти у ботанічний сад. Не той доглянутий ім.Гришка, а інший, що на ст.метро Університет. Але нічого, я все одно знайшла цікаві дерева, наприклад отаку лапину крилоплоду:

лапина крилоплода

Залишки квітучих магнолій навіть були, самих дерев досить багато, то ж уявляю, як тут було гарно місяць тому.

Ще мушу сказати, що дуже страждала від довгих відстаней. Неймовірна кількість часу йшла на транспорт, а ще як не знаєш, куди саме їхати – то його витрачається ще більше. Тому з киянами гулялося набагато спокійніше. Але то були будні, і не у всіх виходило нас бавити. От і в ляльковий театр на виставу про лампу Аладіна ми поїхати з донькою в середу самі. Знайшли легко, погуляли парком перед виставою, постояли біля дерева бажань

дерево бажань

Спробували вистояти чергу до музею води,

музей води у Києві

але був такий тлум табірних дітей… Тут хочу сказати, що розчарована вихователями – байдужі до чужих правил, такої непробиваємості до прохань працівника музею я давно не бачила, а тим більше від людей, які самі регулярно бувають у шкурі взивача до порядку. А от директор музею – людина терпляча, гарний організатор, добився від того стада хоч мінімального, але результату. І завдяки йому я і зрозуміла, що мушу обов’язково потрапити в той музей, і бажано з сином, який у нас є поціновувачем фізики, хімії і екології. Забігши наперед скажу, що все у нас вийшло, ми з директором не помилилися (я з ним радилася, а потім і комплімент відвісила, вразившись картиною приборкування тлуму), допустивши, що у суботу наплив буде менший.

Далі був ляльковий театр. Гарний, приміщення доглянуте, нема такої тоскної розрухи радянського періоду, хоча квитки доволі нормальні по ціні… Навіть у вбиральні цікаво. У холі акваріуми, скульптури, вітражі. Є і музей ляльок з минулорічних постановок. Якщо не помиляюся, там була навіть лялька 1968 року! Це витвори мистецтва, скажу я вам! Завжди захоплювалася такими майстрами.

музей ляльок

музей ляльок

музей ляльок

Сама вистава була гарна, нам сподобалося обом.

ляльковий театр Києва

Далі знов сумний досвід пошуку потрібного місця, а саме – ботанічного саду ім.Гришка. Дуже давно про нього мріяла. Довго добиралися, потім пішки кружляли, як потім виявилося – поряд зовсім. Нарешті потрапили, але по часу було ясно, що весь не обдивитися, на карті знайшли сезонне явище (там крім самого парку є ще сезонні родзинки. Як ото квітування бузку, магнолій, троянд) – розарій і збігали подивилися цю красу. У мене на хуторі троянд ще майже нема, все не дійдуть руки до них, та і не можу поки уявити, де б вони у мене росли, не намалювалися вони у мене наразі. І улюбленими квітами вони не є. Але видовище таки сильне, тут велика праця – виростити їх в таких кількостях і так доглядати! Я оцінила.

розарій ботанічного саду Гришка

розарій ботанічного саду Гришка

розарій ботанічного саду Гришка

Кінець прогулянки нам скрасили друзі, вони ж і доставили нас до місця проживання, ура!

Продовження.

---------------------------

Начало прогулок здесь.

Далее наступил понедельник, первый день английского лагеря сына, мы относительно недолго искали его, оставили там Мишу и отправились в наш второй киевский день, который оказался достаточно отдыхательным, потому что ездили мы в село, где занимались обыденными для меня делами, например сажали помидоры.

Вообще перед поездкой я искала разные места, интересные мне, и в фейсбук попалось объявление о проведении математически-развлекательных занятий, цена была приемлемая, компания меня привлекала даже тем, что среди участников должны быть дети на домашнем обучении, а меня интересует эта тема. Поэтому во вторник я отвела туда Катю и ушла гулять в ботанический сад. Не тот ухоженный им.Гришка, а другой, на ст.метро Университет. Но ничего, я все равно нашла интересные деревья, например такую ​​лапину крыльеплодную.

Остатки цветущих магнолий даже были, самих деревьев достаточно много, поэтому представляю, как здесь было хорошо месяц назад.

Еще должна сказать, что очень страдала от длинных расстояний. Невероятное количество времени шла на транспорт, а еще как не знаешь, куда именно ехать - то его расходуется еще больше. Поэтому с киевлянами гулялось гораздо спокойнее. Но это были будни, и не у всех получалось нас забавлять. Вот и в кукольный театр на спектакль о лампе Алладина мы поехать с дочкой в среду сами. Нашли легко, погуляли по парку перед спектаклем, постояли у дерева желаний, попытались выстоять очередь в музей воды, но была такая толпа лагерных детей ... Здесь хочу сказать, что разочарована воспитателями - равнодушные к чужим правилам, такой непробиваемости к просьбам работника музея я давно не видела, а тем более от людей, которые сами регулярно бывают в шкуре взывателя к порядку. А вот директор музея - человек терпеливый, хороший организатор, добивался от того стада хоть минимального, но результата. И благодаря ему я и поняла, что должна обязательно попасть в тот музей, и желательно с сыном, который у нас есть ценителем физики, химии и экологии. Забежав вперед скажу, что все у нас получилось, мы с директором не ошиблись (я с ним советовалась, а потом и комплимент отвесила, впечатлившись картиной укрощение толпы), допустив, что в субботу наплыв будет меньше.

Далее был кукольный театр. Хороший, помещения ухоженные, нет такой тоскливой разрухи советского периода, хотя билеты довольно нормальные по цене ... Даже в туалете интересно. В холле аквариумы, скульптуры, витражи. Есть и музей кукол с прошлогодних постановок. Если не ошибаюсь, там была даже кукла 1968 года! Это произведения искусства, скажу я вам! Всегда восхищалась такими мастерами. Сам спектакль был интересный, нам понравилось обоим.

Далее снова печальный опыт поиска нужного места, а именно - ботанического сада им.Гришка. Очень давно о нем мечтала. Долго добирались, потом пешком кружили, как потом оказалось - рядом совсем. Наконец попали, но по времени было ясно, что все не осмотреть, на карте нашли сезонное явление (там кроме самого парка есть еще сезонные ізюминки, как вот цветения сирени, магнолий, роз) - розарий и сбегали посмотрели эту красоту. У меня на хуторе роз еще почти нет, все не дойдут руки до них, да и не могу пока представить, где бы они у меня росли, не нарисовались они у меня ещё. И любимыми цветами они не являются. Но зрелище таки сильное, здесь большой труд - вырастить их в таких количествах и так ухаживать! Я оценила.

Конец прогулки нам скрасили друзья, они же и доставили нас к месту жительства, ура!

Продолжение.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *