Києва багато не буває

Повільно,прогулянки Києвом але невпинно Києва в блозі стає все більше і більше. Можна подивитись отут: рік тому, якоїсь довоєнної зими (це я так мову пояснюю), і зовсім свіженьке.

А цей – по причині літературної школи. Оце поки юна письменниця навчалася, я намагалася провести час корисно і бюджетно))).

В самий свій приїзд ми спочатку мали встигнути на виставу про Білосніжку, але було так холодно, а з друзями  - так затишно, що ми відмінили театр і пішли на камерну вечірку, присвячену Хелловіну.
осінній Київ

А далі був понеділок, холодний, вітряний і дощовий, і я не змогла багато гуляти по вулицях, а знайшла милу кав’ярню-книгарню (ну, раз вже у нас літературна поїздка). Книжки, які можна брати і читати чи купувати, запах кави, тепло, і контрольний постріл – можливість підзарядити телефон! Тому я там просиділа довго.
прогулянки Києвом

прогулянки Києвом

прогулянки Києвом

Наступний раз ранок був з мінусовою температурою, зате без опадів, мені стало шкода просиджувати час в приміщенні, і я мужньо пішла гуляти до Золотих Воріт. А там навіть всередині холодно!
прогулянки Києвом

прогулянки Києвом

прогулянки Києвом

Пересувні кавові ятки рятували ситуацію, приємно було гріти пальці:
прогулянки Києвом

А далі я пішла гуляти в парк біля університету Тараса Шевченка, і зараз буду співати йому оду. Бо це дуже гарне місце, таке, знаєте, міське, причесане, доглянуте, продумане, позитивне… Саме то восени, в дубак, особливо коли зблисне сонечко.
прогулянки Києвом

прогулянки Києвом

прогулянки Києвом

прогулянки Києвом

прогулянки Києвом

прогулянки Києвом

прогулянки Києвом

прогулянки Києвом

А ще там поряд була кількаповерхова книгарня (здається «Буква»), і там я також погрілася, погортала книжки, пофоткала для віш-листу багато чого…

Ще один день у мене вийшов музейним. Пішла я в загул по безкоштовним, якраз в цей день пускали. Першим був національний музей російського мистецтва. Вразив. Робота-фаворит – «На севере диком» Шишкіна. Ліна потім сказала, що він найкрутіший пейзажист, так що я, виявляється, ще в мистецтві тямлю)))). Також запам’яталися «Східна казка» і «Ангел з кадилом і свічкою» Врубеля, «Три царівни підземного царства» Васнєцова (я чому назви пишу? Щоб ви погуглили і помилувалися).

Наступний музей – ім.Ханенків, нехай вони мене вибачать, але не сподобався. Якесь таке все… Не знаю, не пішло. Ну, хіба що цікава штука енкаустика, така манера малювання.

Вільний вхід був і в знайомому мені національному науково-природничому музеї, де з минулого разу лишилися неоглянуті аж два поверхи: археологічний і геологічний. Інформативний, треба сходити з дітьми. Син особливо б оцінив мінерали і формули до них.
прогулянки Києвом

Усі ці музеї були близько один від одного, а на наступний день я пішла пішки до музею видатних діячів української культури. Йти пішки набагато цікавіше, особливо коли маєш карту (Юлег, дякую за мапс.мі!). Хех, там мене чекав сюрприз. Вахтерша. Реально, якби я була перехожою, заглянувшою по дорозі, то б втекла на перших секундах спілкування. Непривітним голосом мене питали, що я хочу, куди саме хочу зайти, я аж «з коня зліз»… Оце гостинність. Ледь вирвалася від неї до наукового працівника, ото вже пан привітно мене  провів, показав послідовність кімнат, і там вже з зали в залу мене передавали одна одній наглядачки.

На першому поверсі була відтворена (по фото, описам) київська квартира Лесі Українки, ой, які там меблі, люблю цей стиль! Потім уже були зали, присвячені Лисенку, Старицькому, Саксаганському… Я найбільше зосередилась на Лесі, дуже не вистачало екскурсовода, тому також музей потрапляє до списку, що маємо відвідати з дітьми. Цікаві рукописні тексти, ой, ручка з Єгипту така, ах, донька б оцінила!
прогулянки Києвом

А оцей рукодільний столик – дуууже хочу такий!
прогулянки Києвом

Доречі, дівчата сім’ї Косачів були гарними вишивальницями, в музеї багато їхніх робіт, а Олена Пчілка навіть зібрала альбом «Українські узори».
прогулянки Києвом

прогулянки Києвом

Внизу, біля милої вахтерки, є стенд з книжками, записала собі у віш-лист «Старовинні українські узори», «Леся Українка і я», Олена Пчілка «Український дитячий театр».

Далі буде.

===================

Медленно но верно Киева в блоге становится все больше и больше. Можно посмотреть тут: год назад, какой-то довоенной зимой (это я так язык объясняю), и совсем свеженькое.

А этот - по причине литературной школы. Это пока юная писательница училась, я пыталась провести время полезно и бюджетно))).

В самый свой приезд мы сначала хотели на спектакль про Белоснежку, но было так холодно, а с друзьями - так уютно, что мы отменили театр и пошли на камерную вечеринку, посвященную Хэллоуину.

А дальше был понедельник, холодный, ветреный и дождливый, и я не смогла много гулять по улицам, а нашла милую кофейню-книжный магазин (ну, раз уж у нас литературная поездка). Книги, которые можно брать, читать и покупать, запах кофе, тепло, и контрольный выстрел - возможность подзарядить телефон! Поэтому я там просидела долго.

Следующий раз утро было с минусовой температурой, зато без осадков, мне стало жаль просиживать время в помещении, и я мужественно пошла гулять до Золотых Ворот. А там даже внутри холодно!

Передвижные кофейные палатки спасали ситуацию, приятно было греть пальцы.

А дальше я пошла гулять в парк возле университета Тараса Шевченко, и сейчас буду петь ему оду. Потому что это очень хорошее место, такое, знаете, городское, причесанное, ухоженное, продуманное, положительное ... Самое то осенью, в дубак, особенно когда иногда мелькнет солнышко.

А еще там рядом был многоэтажный книжный магазин (кажется «Буква»), и там я также погрелась, полистала книги, пофоткала для виш-лист многое ...

Еще один день у меня получился музейным. Пошла я в загул по бесплатным, как раз в этот день пускали. Первым был национальный музей русского искусства. Впечатлил. Работа-победитель - «На севере диком» Шишкина. Лина потом сказала, что он самый крутой пейзажист, так что я, оказывается, еще в искусстве понимаю)))). Также запомнились «Восточная сказка» и «Ангел с кадилом и свечой» Врубеля, «Три царевны подземного царства» Васнецова (я почему названия пишу? Чтобы вы погуглили и полюбовались).

Следующий музей - им.Ханенков, пусть они меня простят, но не понравился. Какое такое все... Не знаю, не торкнуло. Ну, разве что интересная штука энкаустика, такая манера рисования.

Свободный вход был и в знакомом мне национальном научно-приодоведческом музее, где в прошлый раз остались неосмотренными аж два этажа: археологический и геологический. Информативный, надо сходить с детьми. Сын особенно бы оценил минералы и формулы к ним.

Все эти музеи были близко друг от друга, а на следующий день я пошла пешком в музей выдающихся деятелей украинской культуры. Идти пешком намного интереснее, особенно когда есть карта (Юлег, спасибо за мапс.ми!). Хех, там меня ждал сюрприз. Вахтерша. Реально, если бы я была прохожим, заглянув по дороге, то бы убежала на первых секундах общения. Неприветливым голосом меня спрашивали, что я хочу, куда именно хочу зайти, я даже «с коня слез» ... Это гостеприимство. Едва вырвалась от нее к научному сотруднику, вот он уже приветливо меня провел, показал последовательность комнат, и там из зала в зал меня передавали друг другу надзирательницы.

На первом этаже была воссоздана (по фото, описаниям) киевская квартира Леси Украинки, ой, там мебель, люблю этот стиль! Затем уже были залы, посвященные Лысенко, Старицкому, Саксаганскому... Я больше сосредоточилась на Лесе, очень не хватало экскурсовода, поэтому также музей попадает в список будущих посещений с детьми. Интересные рукописные тексты, ой, ручка из Египта такая, ах, дочь бы оценила!

А этот рукодельный столик - ооочень хочу такой!

Кстати, девушки семьи Косачив были хорошими вышивальщицами, в музее много их работ, а Олена Пчилка даже собрала альбом «Украинские узоры».

Внизу, у милой вахтерши, есть стенд с книгами, записала себе в виш-лист «Старинные украинские узоры», «Леся Украинка и я», Олена Пчилка «Украинский детский театр».

Продолжение следует.

 

 

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *