І знову велосипедами до Польщі

велоподорожТрадиційна акція добросусідства – фестиваль і мобільний пропускний пункт на кордоні з Польщею, відбувалась і в цьому році. Я вже розповідала, як ми покатались того дня. Цьогоріч ми не хотіли пропустити можливість подорожувати за кордоном, тому забрали нашого переможця з табору «Ростра» (так, хлопець зайняв перше місце в заїзді, це дуже цінна перемога для всіх) і буквально на наступний день сіли на байки і рушили у бік Польщі. З боку дорослих це було трошки шаленство, бо у нас були нові необ’їжджені велосипеди, але так вже склалося…

Доїхали, стали в чергу на кордоні. І тут сумнячок: в черзі розмови, що треба викласти тормозки, бо таможня не пропускає. Нічого не розуміємо, думаємо, що робити, бо ми не купуємо фаст-фуду, на польські кафе грошей нема, тормозки – єдиний вихід. Ніби вияснилось, що то польська сторона чудить, вирішуємо розбиратись на місці. Наших пройшли, підходимо до поляків, а там отакі плакати:
велоподорож

Хе-хе, а у нас бутерброди з сиром і маслом (ой, а сир не простий же! Дитина з Карпат привезла спеціальний, в гори ходив купувати, годувальник наш!), а в чоловіка і з м’ясом… Що робити? Правильно, речдоки утилізувати:
велоподорож

Потім на питання прикордонників про заборонені продукти чесно відповідали: скармілішьми джечьом))))!

Зате приємно здивували поляки на своєму березі (кордон проходить по річці Західний Буг). За рік, що минув, вони так впорядкували територію, зробили інформаційну зону, просто супер! Повсюди були скульптури тварин, які водяться поблизу, з їх описом, карти, лавки для відпочинку, навіть підзорна труба на оглядовому майданчику!
велоподорож

велоподорож

велоподорож

Далі нас чекали вже знайомі велодоріжки, які ми ніжно полюбили ще у минулому році:
велоподорож

І тут ми вирішили, що проїдемо селами вздовж кордону аж до іншої, стаціонарної митниці. Побалакали з поліціянтами, вияснили маршрут і рушили.

Дорогами зустрічалися таблички з інформацією про старовинні пам’ятки і природні зони, видно, що люди це цінують. Також дуже звертала увагу на поля, там ніхто, ясне діло, солому не палив))).

Добралися до митниці, швидкий перехід (дуже привітна полька і зарозуміла наша митна дама), і у нас попереду ще кілометрів 15.
велоподорож

Зустріли знайомих хлопців-велосипедистів, які часто сюди їздять, вони кажуть, що знають коротшу дорогу через ліс і беруть нас показати. Незручно було те, що темп у нас рівнявся по доньці, і хлопцям доводилось нас чекати, а покинути ж не можуть, бо ліс і незнана нам дорога. Так що вони геройськи нас терпіли, ще й гематогеном заряджали. Дорога, доречі, була досить важкою, ліс запущений, дороги захаращені гіллям, пориті кабанами, зарослі високою травою. А потім ще переораним полем довелось йти пішки, тягнучи велосипеди. До того ж починало сутеніти, а ми тільки виїхали на трасу. Приїхали на свій хутір вже в темноті (ах, як ми згадували минулорічне повернення, де нас чекала смакота!). Душ і по ліжкам! Нажаль на моєму новому байку затупив велокомп і не показав, скільки ми проїхали, але ми спробували прокласти шлях на гуглмапі, і вийшло понад 45 км. Ми задоволені!

===============

Традиционная акция добрососедства - фестиваль и мобильный пропускной пункт на границе с Польшей, проводилась и в этом году. Я уже рассказывала, как мы покатались того дня. В этом году мы не хотели пропустить возможность путешествовать за границей, поэтому забрали нашего победителя из лагеря «Ростра» (да, парень занял первое место в заезде, это очень ценная победа для всех) и буквально на следующий день сели на байки и двинулись в сторону Польши. Со стороны взрослых это было немножко безрассудно, поскольку у нас были новые необъезженные велосипеды, но так уж сложилось ...

Доехали, стали в очередь на границе. И здесь печалька: в очереди разговоры, что надо выложить тормозки (ссобойки), потому что таможня не пропускает. Ничего не понимаем, думаем, что делать, ведь мы не покупаем фаст-фуда, а на польские кафе денег нет, тормозки - единственный выход. Вроде выяснилось, что это польская сторона чудит, решаем разбираться на месте. Наших прошли, подходим к полякам, а там вот такие плакаты. Хе-хе, а у нас бутерброды с сыром и маслом (ой, а сыр не простой же! Ребенок с Карпат привез специальный, в горы ходил покупать, кормилец наш!), а у мужа и с мясом ... Что делать? Правильно, вещдоки утилизировать. Затем на вопросы пограничников о запрещенных продуктах честно отвечали: скармилишьмы джечём))))!

Зато приятно удивили поляки на своем берегу (граница проходит по реке Западный Буг). За год прошедший они так благоустроили территорию, сделали информационную зону, просто супер! Повсюду были скульптуры животных, которые водятся вблизи с их описанием, карты, скамейки для отдыха, даже подзорная труба на смотровой площадке!

Далее нас ждали уже знакомые велодорожки, которые мы нежно полюбили еще в прошлом году. И здесь мы решили, что проедем селами вдоль границы до другой, стационарной таможни. Поговорили с полицейскими, выяснили маршрут и отправились.

Дорогами встречались таблички с информацией о старинных памятниках и природных зонах, видно, что люди это ценят. Также очень обращала внимание на поля, там никто, ясное дело, солому не жег))).

Добрались до таможни, быстрый переход (очень приветливая полька и высокомерная наша таможенная дама), и у нас впереди еще километров 15. Встретили знакомых ребят-велосипедистов, которые часто сюда ездят, они говорят, что знают короткую дорогу через лес и берут нас показать. Неудобно было то, что темп у нас равнялся по дочери, и ребятам приходилось нас ждать, а покинуть же не могут, потому что лес и неизвестная нам дорога. Так что они геройски нас терпели, еще и гематогеном заряжали. Дорога, кстати, была довольно тяжелой, лес запущен, дороги завалены ветками, изрытые кабанами, заросшие высокой травой. А потом еще перепаханным полем пришлось идти пешком, таща велосипеды. К тому же начинало темнеть, а мы только выехали на трассу. Приехали на свой хутор уже в темноте (ах, как мы вспоминали прошлогоднее возвращение, где нас ждала вкуснятина!). Душ и по кроватям! К сожалению на моем новом байке затупил велокомп и не показал, сколько мы проехали, но мы попытались проложить путь на гуглкарте, и получилось более 45 км. Мы довольны!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *