Гусінь. Продовжуємо вивчати

махаонБуло це ще влітку.

Сидить моя старшенька дитинка і плаче. «Ти чого?» - «Я не знайшов в Гуглі, що то за гусінь, що вона їсть, вона помре, вона там лежить скручена в калачик і навіть не провітренааааа…» Втішаю, відправляю спати і сідаю за той Гугл.

Хто не в курсі, ми якось завели собі звірятко. І періодично щось вирощуємо з тих пір.

А оце були у бабусі на дачі, побачили такого звірюгана

ведмедиця кайа

– не могли не взяти. Тільки було незрозуміло, що вона їсть, бо ця волохата дама повзала по різнотрав’ю, а поряд було багато різних дерев і кущів, і хтозна, що вона їсти любить…

Привезли додому в вузенькому слоїку від ліків, там і лишили до вияснення її назви і раціону. Син рив інтернет, фото знаходив, а тексту не було. Так пройшов день, оце вже час спати, я вся така зайнята, то воно аж заплакало від жалю.

Ну, і що я вияснила? Що то якийсь різновид ведмедиці кайа, метелики з неї здебільшого нічні, також волохаті і не виключено, що отруйні (захист у них такий – бризкати отрутою). Так що торкатися ми не плануємо. А ще вона є поліфагом, тобто їсть різні види зелені (різнотрав’я, вербу, яблуню, малину). Поки був їй вручений кріп, але разом з тим пересаджено до півлітрового слоїка, то вона ще не їла – бігає, розминається після тісноти))).

***

Але таки похвалитися нею не судилося – не захотіла ведмедиця перевтілюватися далі 🙁 …

***

Поки тримала текст на компі – у нас сталося звичайне диво. Ми тут гусінь махаона прихистили, годували кропом, дотримали до лялечки і чекали. Був дощ, такий на цілу добу, сірий, затяжний. І тут раптом ах! – метелик наш вилупився з кокона!!! Махаон! А гарний же який, великий!

махаон

Витягли з посуду, щоб крильця не побив, а він не тікає, по рукам дітям повзає, крилечка демонструє. Ну геть як ото на виставках екзотичних метеликів. То нам вже і погода була не сумна з таких радощів. Діти поводилися з махаоном дуже делікатно (а їх було аж четверо, ще двійко гостювали у нас), сміялися, кинулися листати енциклопедію для додаткових знань.

махаон

Поселили метелика на букеті, він там періодично сидів, а потім кудись починав бігли і підлітати. І стала я переживати, що на нього хтось наступить, а випустити страшно, бо ж дощ. Написала я подрузі і-мейл на роботу з питанням «де ховаються метелики в дощ?». Подруга не відповіла, але дощ припинився, трошки навіть сонечко виглянуло, то ми його випустили на волю. І тут ввечері приходить таки лист від подруги. Каже – порвала я своїм питанням її, сидячу «в милі» на роботі з купою клієнтів. А тут раптом – метелики якісь))))). На контрасті, ага.

Ну, з усіх сторін радість від того метелика була, рекомендую!

---------------------------

Было это еще летом.

Сидит моя старшая детка и плачет. «Ты чего?» - «Я не нашел в гугле, что это за гусеница, что она ест, она умрет, она там лежит скрученная в калачик и даже не проветренаааааяяяяя ...» Утешаю, отправляю спать и сажусь за тот Google.

Кто не в курсе, мы как-то завели себе зверюшку. И периодически что-то выращиваем с тех пор.

Вот были у бабушки на даче, увидели такого зверюгана - не могли не взять. Только было непонятно, что она ест, потому что эта волосатая дама ползала по разнотравью, а рядом было много разных деревьев и кустов, и как знать, что она есть любит ...

Привезли домой в узенькой баночке от лекарств, там и оставили до выяснения ее названия и рациона. Сын рыл интернет, фото находил, а текста не было. Так прошел день, вот уже время спать, я вся такая занятая, то он аж заплакал от жалости.

Ну, и что я выяснила? Что это некая разновидность медведицы Кайа, бабочки из нее в основном ночные, также мохнатые и не исключено, что ядовитые (защита у них такая - брызгать ядом). Так что касаться мы не планируем. А еще она оказалась полифагом, т.е. ест разные виды зелени (разнотравье, иву, яблоню, малину). Пока был ей вручен укроп, но вместе с тем пересадили в поллитровую банку, то она еще не ела - бегает, разминается после тесноты))).

***

Но таки похвастаться ею не суждено - не захотела медведица перевоплощаться дальше 🙁 ...

***

Пока держала текст на компьютере - у нас произошло обыкновенное чудо. Мы здесь гусеницу махаона приютили, кормили укропом, додержали до куколки и ждали. Был дождь, такой на целые сутки, серый, затяжной. И тут вдруг ах! - бабочка наша вылупилась из кокона !!! Махаон! А хороший же какой, большой! Вытащили из посуды, чтобы крылышки не побил, а он не убегает, по рукам детям ползает, крылышки демонстрирует. Ну совсем как вот на выставках экзотических бабочек. То нам уже и погода была не унылая от таких радостей. Дети обращались с махаоном очень деликатно (а их было четверо, еще двое гостили у нас), смеялись, бросились листать энциклопедию для дополнительных знаний.

Поселили бабочку на букете, она там периодически сидела, а потом куда-то начинала бежать и подлетать. И стала я переживать, что кто-то наступит, а выпустить страшно, ведь дождь. Написала я подруге и-мейл на работу с вопросом «где прячутся бабочки в дождь?». Подруга не ответила, но дождь прекратился, немножко даже солнышко выглянуло, то мы её выпустили на свободу. И тут вечером приходит же письмо от подруги. Говорит - порвала я своим вопросом ее, сидящую «в мыле» на работе с кучей клиентов. А тут вдруг - бабочки какие-то)))))! На контрасте, ага.

Ну, со всех сторон радость от той бабочки была, рекомендую!

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *