Дякую, Боже, що взяв грошима…

крадіжкаСьогодні мала пригоду невеселу. Я приводжу в порядок свої рослинки, маю лишки, вирішила роздати-обміняти-продати. Мала замовницю з іншого міста, яка мене підвела (ну, не зовсім її вина, так, частково лише) із замовленням 7-ми дерев сумаху, які тепер не їдуть до неї, але уже викопані. Шкода саджанців. Подруга радить: йди на базар, заберуть обов’язково. Ми й пішли з дітьми сьогодні. Так готувалися, діти планували, що будуть казати, запам’ятовували ціни (деревця різні по висоті). Прийшли, шукаємо місце, де стати. Помітили саджанець цікавої рослинки – бругмансії. Давно хотіла таку. Стали, купили. Обходимо павільйон, щоб стати з іншого боку: в одній руці деревця, за іншу тримається донька, син попереду з новокупленою квіткою. Дорога зайняла хвилини дві. Стали, деревця поставили, а у сусідки сон-трава продається! Син: «Мама, це ж сон-трава! Вона в Червоній книзі! Може купимо?» Так чого ж не купити. До рюкзака – а там кишеня рота роззявила и без гаманця сумує. Угу. Бізнесмени ми отакі, «заробили» гроші на базарі швидко, за 2 хвилини, в проміжку між покупкою бругмансії та наміром купити сон-траву. Стою, думаю, що там було крім грошей (сума не дуже вже і мала втрачена), куди йти, чи то в міліцію, чи в банк картку блокувати… Поки всі ці речі повирішувала… Ага, вдячна дуже дівчині з банку, поки вона мені картку нову робила, я сиділа така розгублена і накручена, а вона мене розслабила: «Тепло на вулиці?» Я аж спочатку не знала, що відповідати))). Буденне питання, але так трошки мене заспокоїло. Бо взагалі було таке відчуття, ніби злодії порпалися у моїй білизні. Гидко, що скористалися тим, що я з дітьми.

Вдома почали шукати позитив. По-перше, у мене хоч і був гарний гаманець, стильний такий, червоний, Святий Миколай дарував роки три тому, але лежав без діла ще один: рожевий, з бантиком)))) (не купуйте гаманці про запас!). То ж тепер я все одно модна і гламурна. По-друге, раніше у мене була банківська картка з полуничкою, а тепер в патріотичному стилі – діти роздивлялися і ахали. І на фото для картки я на цей раз вийшла краще, ніж в минулий – це по-третє.

Взагалі я не така вже сильно роззява і безпечна, на базарі і в людних місцях рюкзак на плечах не ношу, спускаю до рук. Просто от так сталося в цей раз, що не вистачило уваги мені на ті гроші… Навіщось воно було треба – мені так легше думати, тобто як кажуть в таких випадках: «Дякую тобі, Боже, що взяв грошима».

P.S.: а ввечері мені подруга привезла… багато кущиків сон-трави! Так! Я від щастя не маю слів. І це по-четверте.

------------------

Сегодня было приключение невеселое. Приводила в порядок свои растения, есть  излишки, решила раздать-обменять-продать. И случилсь заказчица из другого города, который меня подвела (ну, не совсем ее вина, так, частично только) с заказом 7-ми деревьев сумаха, которые теперь не едут к ней, но уже выкопаны. Жаль саженцев. Подруга советует: иди на базар, заберут обязательно. И мы пошли с детьми сегодня. Так готовились, дети планировали, что будут говорить, запоминали цены (деревца разные по высоте). Пришли, ищем место, где стать. Заметили саженец интересного растеньица - бругмансии. Давно хотела такую. Стали, купили. Обходим павильон, чтобы стать с другой стороны: в одной руке деревца, другой держится дочь, сын впереди с новоприобретенным цветком. Дорога заняла минуты две. Стали, деревца поставили, а у соседки рядом сон-трава продается! Сын: «Мама, это же сон-трава! Она в Красной книге! Может купим? »Так чего же не купить. К рюкзаку - а там карман рта открыл и без кошелька грустит. Угу. Бизнесмены мы вот такие, «заработали» деньги на рынке быстро, за 2 минуты, в промежутке между покупкой бругмансии и намерением купить сон-траву. Стою, думаю, что там было кроме денег (сумма не очень уж и малая потеряна), куда идти, в милицию или в банк карточку блокировать ... Пока все эти вещи порешали ... Ага, благодарна очень девушке из банка, пока она мне карточку новую делала, я сидела такая растерянная и накрученная, а она меня расслабила: «Тепло на улице?» Я даже сначала не знала, что отвечать))). Будничный вопрос, но так немного меня успокоил. Потому что вообще было такое ощущение, будто воры рылись в моем белье. Противно, что воспользовались тем, что я с детьми.

Дома начали искать позитив. Во-первых, у меня хоть и был хороший кошелек, стильный такой, красный, Святой Николай дарил года три назад, но лежал без дела еще один: розовый, с бантиком)))) (не покупайте кошельки впрок!). Поэтому теперь я все равно модная и гламурная. Во-вторых, раньше у меня была банковская карточка с клубничкой, а теперь в патриотическом стиле - дети рассматривали и ахали. И на фото для карты я на этот раз получилась лучше, чем в прошлый - это три.

Вообще я не такая уж сильно простофиля невнимательная, на базаре и в людных местах рюкзак за спиной не ношу, спускаю в руки. Просто вот так произошло в этот раз, не хватило внимания мне на эти деньги ... Зачем-оно было надо - мне так легче думать, то есть как говорят в таких случаях: «Спасибо тебе, Боже, что взял деньгами».

PS: а вечером мне подруга привезла ... много кустиков сон-травы! Да! От счастья у меня нет слов. И это в-червёртых.

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *