Дні науки у Львові

дні науки у ЛьвовіЧергова замануха у фб – і ми в дорозі до Львову. Бо там організували Дні Науки. Перелік заходів дуже цікавий, не могли довго вибрати день (бо це тривало два дні), прийшлося пожертвувати екскурсіями по парку: ботанічною, ентомологічною і орнітологічною (правда їх потім таки відмінили у зв’язку зі штормовим попередженням), також не дізналися ми таємниць мурашника (мене дууууже цікавить ця і бджолина теми) і ще мало бути щось про космос…

Але перед нами були секрети медичного і біологічного факультетів. Особливо я хотіла показати дітям позитив медицини, ну дуже вже у нас там сум і негатив.

Великим мінусом (особливо для немісцевих нас) була віддаленість університетів один від одного. До національного медичного університету ім.Данила Галицького добирались довго, якимись трамвайно-пішими шляхами, нарешті знайшли гарну старовинну будівлю. Відразу потрапили на майстер-клас з долікарської допомоги, відкриттям стало багато навіть елементарних речей (що перш ніж підійти до лежачої людини, треба обдивитись, чи нам не загрожує небезпека; як повернути голову непритомного, щоб він дихав; чому в більшості випадків нема сенсу міряти пульс), цікаво, чи реально запропонувати таке провести для населення в нашому місті?
дні науки у Львові

Потім ми пройшлись по демонстраціях на тему дослідження крові, дихання, роботи м’язів (пропустила цей момент, дуже хотіла виміряти свої руки і вияснити, яка ж із них у мене, переученої шульги, сильніша), очей. Також була перевірка продуктів на предмет добавок (тестували творог, молоко, мед, яйця) і хроматографія листка рослини.

Насамкінець відвідали «операційні» - тобто кімнати з різними хірургічними діями. Роздивлялися інструменти, мали можливість подивитись на маніпуляції з внутрішніми органами. Але мої вегетаріанці досить бридливо це все сприйняли, єдине, на що наважились, це шиття по свинячій шкірі:
дні науки у Львові

дні науки у Львові

Тобто стати лікарями у планах у них немає)))).

Взагалі організовано все цікаво, і як на мене – то таки більше для дорослих, тільки нажаль мало дорослих на таке йдуть, завжди є інші справи… Мені не вистачило можливостей все докладно передивитися, бо час спливав, а у нас ще попереду біофак національного університету ім.Франка. Так що лекції з медичного про стрес, промені страху і пестициди я з жалем викреслила зі своїх планів.

Перекусили в центрі (на диво в суботу знайшлося місце для нас, а на той момент нас стало уже 7 чоловік), познайомилися з новою настільною грою «кубики Рорі» (здається, я таку бачила в Лебедівці). І помчали на лекції. Про молюсків ми уже пропустили (маємо візитівку з посиланнями, будемо вивчати вдома), і лекція про міських птахів також вже доходила до кінця. Встигли почути про регуляцію чисельності голубів, виявляється, що без смертовбивств це зробити досить просто: треба лише позачиняти всі входи на горища, щоб птахам не стало умов до висиджування яєць. Вони житимуть, просто не розмножаться в критичній для міста кількості (якась кількість таки знайде місце, тому популяція повністю не пропаде аж ніяк).

На перерві перед наступним доповідачем ми збігали на знайому вже нам виставку природознавчого музею про маскування тварин.
дні науки у Львові

дні науки у Львові

(Це місце для селфі, там написано під рогами.)

І пригостилися чайком:
дні науки у Львові

дні науки у Львові

І поринули в світ кажанів. Дуууже цікаво! Купа нового: і про те, що вони всі занесені у червону книгу, і які вони корисні (один кажан за ніч з’їдає 3 тис комах), що навіть в якійсь країні люди, на горищі в яких живуть кажани, з гордістю вішають на будинок табличку з інформацією про це. Кажани бувають комахоїдні і фруктоїдні. Ну, вампіри ще, але не в нас)))). Живуть довго, є зафіксований факт про 30 років (порівняти з простою мишою і її 4-ма роками). Можливо це через сплячку взимку, коли уповільнюється серцебиття, дихання, знижується температура тіла, тобто ресурси витрачаються повільніше.

Після кажанів була серйозна і сумна тема – про сміття. Мої діти, особливо син, дуже цим цікавляться, але лекція була з великою кількість цифр, порівнянь різних років, офіційних даних, тому було складно. А сумна – бо основна думка доповіді була у тому, що нічого хорошого по утилізації чи переробці сміття наразі нема (у Львові, але фактично в усій країні), бо депутати – це бізнесмени, а тому лобісти власних інтересів, а громада сприймає все в штики, тому починати треба з просвітницької роботи, щоб отримати більше союзників.  Так і є, нажаль, я не раз жаліюся на неекологічні покупки (тобто коли людина купує товар, не звертаючи уваги на упаковку), на мішечки на касі… Доречі, вчора пройшлися з донькою по магазинам, і вона прокоментувала, що господарчий магазин, де ми купували грунт для орхідей, їй сподобався краще, ніж продуктовий, тому що нашу банку зі сметаною запхали в мішок і на мою відмову не звернули навіть уваги, а в іншому запитали, чи потрібно грунт запакувати. І всюди, всюди та психологія байдужості. І замість того, щоб це надихало на боротьбу)))), мені навпаки хочеться втікати від тих людей…

Оце я щось з’їхала в сумне. Загалом поїздка була корисна, інформативна, з-друзями-спілкувацька. Самого Львову було мало, ну, це логічно, бо їхали не за ним.

===========

Очередная замануха в фб - и мы в дороге во Львов. Там были организованы Дни Науки. Перечень мероприятий очень интересный, не могли долго выбрать день (потому что это продолжалось два дня), пришлось пожертвовать экскурсиями по парку: ботанической, энтомологической и орнитологической (правда их потом таки отменили в связи со штормовым предупреждением), также не узнали мы тайн муравейника (меня ооочень интересует эта и пчелиная темы) и еще было что-то о космосе ...

Но впереди были секреты медицинского и биологического факультетов. Особенно я хотела показать детям позитив медицины, уж очень у нас там грусть и негатив.

Большим минусом (особенно для неместных нас) была удаленность университетов друг от друга. К национальному медицинскому университету им.Данила Галицкого добирались долго, какими-то трамвайно-пешими путями, наконец нашли красивое старинное здание. Сразу попали на мастер-класс по доврачебной помощи, открытием стало много даже элементарных вещей (что прежде чем подойти к лежащему человеку, надо осмотреть, не грозит ли нам опасность; как повернуть голову человеку без сознания, чтобы он дышал; почему в большинстве случаев нет смысла мерить пульс), интересно, реально ли предложить такое провести для населения в нашем городе?

Затем мы прошлись по демонстрациях на тему исследования крови, дыхания, работы мышц (пропустила этот момент, очень хотела измерить свои руки и выяснить, какая из них у меня, переученного левши, сильнее), глаз. Также была проверка продуктов на предмет добавок (тестировали творог, молоко, мед, яйца) и хроматография листа растения.

Наконец посетили «операционные» - то есть комнаты с различными хирургическими действиями. Рассматривали инструменты, имели возможность посмотреть на манипуляции с внутренними органами. Но мои вегетарианцы достаточно брезгливо это все восприняли, единственное, на что решились, это шитьё по свиной коже. То есть стать врачами в планах у них нет)))).

Вообще организовано все интересно, и как по мне - то таки больше для взрослых, только к сожалению мало взрослых на такое идут, всегда находятся другие дела ... Мне не хватило возможности все подробно пересмотреть, потому что время шло, а у нас еще впереди биофак национального университета им .Франка. Так что лекции о стрессе, лучах страха и пестицидах я с сожалением вычеркнула из своих планов.

Перекусили в центре (на удивление в субботу нашлось место для нас, а на тот момент нас стало уже 7 человек), познакомились с новой настольной игрой «кубики Рори» (кажется, я такую видела в Лебедевке). И помчались на лекции. О моллюсках мы уже пропустили (есть визитка со ссылками, будем изучать дома), и лекция о городских птицах также уже подходила к концу. Успели услышать о регуляции численности голубей, оказывается, что без смертоубийств это сделать довольно просто: надо лишь позакрывать все входы на чердаки, чтобы птицам убрать условия к высиживанию яиц. Они будут жить, просто не размножатся в критическом для города количестве (какое-то количество таки найдет место, поэтому популяция полностью не пропадет совсем).

На перемене перед следующим докладчиком мы сбегали на знакомую уже нам выставку природоведческого музея о маскировке животных. (Это место для Селфи, там написано под рогами.) И угостились чайком.

И окунулись в мир летучих мышей. Ооочень интересно! Куча нового: и о том, что они все занесены в красную книгу, и как они полезны (одна летучая мышь за ночь съедает 3 тыс насекомых), что даже в какой-то стране люди, на чердаке у которых живут летучие мыши, с гордостью вешают на дом табличку с информацией об этом. Летучие мыши бывают насекомоядные и фруктоядные. Ну, вампиры еще, но не у нас)))). Живут долго, есть зафиксирован факт про 30 лет (сравнить с простой мышкой и ее 4-мя годами). Возможно это из-за спячки зимой, когда замедляется сердцебиение, дыхание, снижается температура тела, то есть ресурсы расходуются медленнее.

После летучих мышей была серьезная и грустная тема - о мусоре. Мои дети, особенно сын, очень этим интересуются, но лекция была с большим количеством цифр, сравнений разных лет, официальных данных, поэтому было сложно. А печальная - потому основная мысль доклада была в том, что ничего хорошего по утилизации или переработке мусора пока нет (во Львове, но фактически по всей стране), так как депутаты - это бизнесмены, а потому лоббисты собственных интересов, а община воспринимает все в штыки , поэтому начинать надо с просветительской работы, чтобы получить больше союзников. Так и есть, к сожалению, я не раз жалуюсь на неэкологические покупки (то есть когда человек покупает товар, не обращая внимания на упаковку), на мешочки на кассе... Кстати, вчера прошлись с дочкой по магазинам, и она прокомментировала, что хозяйственный магазин, где мы покупали почву для орхидей, ей понравился лучше, чем продуктовый, потому что нашу банку со сметаной запихнули в мешок и на мой отказ не обратили даже внимания, а в другом спросили, нужно ли грунт запаковать. И везде, везде психология равнодушия. И вместо того, чтобы это вдохновляло на борьбу)))), мне наоборот хочется бежать от тех людей ...

Это я что-то съехала в грустное. В общем поездка была полезна, информативна, с-друзьями-встречательна. Самого Львова было мало, ну, это логично, потому что ехали не за ним.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *