Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у ЛьвовіОце покаталися ми на лижах, запакували спортивний одяг, лишили друзям для відвозу додому, а самі встигли на маршрутку до Львову (водій – бубочка, і почекав нас, поки ми добігали, і грошей за дітей не взяв, і чемний з усіма), бо там у нас був потяг, правда аж на першу ночі. Трошки поспавши у маршрутці (а спати нам треба було всюди, де була можливість, щоб хоч трошки відпочивати), ми вийшли у вечірній і ще досі різдвяний Львів. Ілюмінація, ярмарок, виставка льодяних фігур… Краса!
Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у Львові

Але це була прелюдія. Бо запланували ми візит, давно вимріяний, але досі не реалізований. Пішли ми пішки з центру аж на вулицю Бандери (я згадаю ще про це в наступній частині розповіді про наш уікенд), знайшли будинок номер 47а і зайшли в рай. Котячий. Ну, і котолюбительський.

Ви собі не уявляєте нашого кайфу! Всюди, всюди коти, різні, породисті, прості, різнобарвні! Ходять, сплять, граються. Персонал дуже привітний, розповідали нам про кішок (там усі коти - дівчата), їх клички, породи, характер. Моя фаворитка – абіссінка Сьюзі. Богиня!
Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у Львові

Коти поводяться спокійно, не втікають, але і не рвуться до людей, ставляться до відвідувачів не поважніше, ніж до меблів))). Як нам пояснили, їх привезли в Cat Cafe у двомісячному віці, і вони просто звикли до такого життя в такому місці. Можуть собі дозволити залізти на стіл, пополоскати лапу в каві. Таке витримають лише ті відвідувачі, які витримують подібне вдома. Ну, навряд чи сюди йдуть котоненависники, так що все у порядку. А, у цьому кафе був «Ревізор», відзнаки не дав))).

Цінник тут такий собі, високуватий, тим більше що то не центр міста. Але смачно (у мене був «Наполеон» і якийсь казковий чай).

Ми були дуже втомлені (а дехто по незалежним від нього причинам взагалі був на підборах) і хотіли посидіти на зручних диванчиках, але це було неможливо, бо хотілося бігати і фотографувати та гладити котів)))).
Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у Львові

Cat Cafe у Львові

Ми пробули в  Cat Cafe до закриття, до 22-ї години. Вибач, Green, але тепер не ти наше улюблене львівське кафе.
Cat Cafe у Львові

Потім пройшлися до вокзалу, наочно побачили проблеми міста зі сміттям. Подрімали в залі підвищеного комфорту (ха-ха, знаєте, в чому комфорт? В телевізорі! А крісла такі самі, дерев’яні), потім вскочили в потяг маріупольського напрямку, щоб уже за 4 години вийти. І поспати ще раз, на іншому вокзалі іншого міста. Але про це пізніше.

===================

Вот покатались мы на лыжах, упаковали спортивную одежду, оставили друзьям для отвоза домой, а сами успели на маршрутку до Львова (водитель - бубочка, и подождал нас, пока мы подбегали, и денег за детей не взял, и вежливый со всеми), там у нас был поезд, правда в первом часу ночи. Немного поспав в маршрутке (а спать нам надо было везде, где была возможность, чтобы хоть немного отдыхать), мы вышли в вечернй и до сих пор рождественский Львов. Иллюминация, ярмарка, выставка ледяных фигур ... Красота!

Но это была прелюдия. Потому запланировали мы визит, давно вожделенный, но до сих пор не реализованый. Пошли мы пешком из центра аж на улицу Бандеры (я упомяну еще об этом в следующей части рассказа про наш уикенд), нашли дом номер 47а и зашли в рай. Кошачий. Ну, и котолюбительський.

Вы себе не представляете нашего кайфа! Везде, везде коты, разные, породистые, простые, разноцветные! Ходят, спят, играют. Персонал очень приветливый, рассказывали нам о кошках (там все кошки - девочки), их клички, породы, характер. Моя фаворитка - абиссинка Сьюзи. Богиня!

Коты ведут себя спокойно, не убегают, но и не рвутся к людям, относятся к посетителей не более уважитльно, чем к мебели))). Как нам объяснили, их привезли в Cat Cafe в двухмесячном возрасте, и они просто привыкли к такой жизни в таком месте. Могут себе позволить залезть на стол, пополоскать лапу в кофе. Такое выдержат только те посетители, которые выдерживают подобное дома. Ну, вряд ли сюда идут котоненависники, так что все в порядке. А, в этом кафе был «Ревизор», отличия не дал))).

Ценник здесь такой себе, високоватый, тем более что это не центр города. Но вкусно (у меня был «Наполеон» и какой-то сказочный чай).

Мы были очень уставшие (а некоторые по независящим от него причинам вообще был на каблуках) и хотели посидеть на удобных диванчиках, но это было невозможно, потому что хотелось бегать , фотографировать и гладить котов)))).

Мы пробыли в Cat Cafe к закрытию, до 22 часов. Извини, Green, но теперь не ты наше любимое львовское кафе.

Затем прошлись до вокзала, наглядно увидели проблемы города с мусором. Подремали в зале повышенной комфортности (ха-ха, знаете, в чем комфорт? В телевизоре! А кресла такие же, деревянные), затем попали в поезд мариупольского направления, чтобы уже через 4 часа выйти. И поспать еще раз, на другом вокзале другого города. Но об этом позже.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *